Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2014 р. м. Київ К/800/25981/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" (далі - ТОВ "АЗ "АнтоРус") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні) в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року у задоволенні позову ТОВ "АЗ "АнтоРус" відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ "АЗ "АнтоРус" залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "АЗ "АнтоРус" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "АЗ "АнтоРус".

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні проведена ТОВ "АЗ "АнтоРус" щодо дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2010 року. При перевірці використані відомості попереднього акта перевірки №2383/23-5/31048021 від 13 серпня 2008 року.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "АЗ "АнтоРус" порушені вимоги валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

ТОВ "АЗ "АнтоРус" укладено контракти купівлі-продажу автобусних шасі: з Компанією "Donq Fend Automobile Co. LTD" №0611-29 від 17 листопада 2006 року; №0703-28 від 16 березня 2007 з Компанією "Donq Fend Automobile Co. LTD" (Китайська Народна Республіка); №0707-28 від 06 липня 2007 року з Компанією "Donq Fend Automobile Co. LTD"; контракт №526/00332 від 03 квітня 2007 року з акціонерним товариством "DaimlerChrysler" (продавець) на імпортне постачання. Поставки товару, що імпортувався здійснені з порушенням законодавчо встановленого строку.

Також встановлено порушення вимог ст. 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94, внаслідок чого ТОВ "АЗ "АнтоРус" не задекларовані валютні цінності, постачання яких здійснено з порушенням законодавчо встановленого строку.

За результатами перевірки ТОВ "АЗ "АнтоРус" нарахована пеня за порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у сумі 2549338, 50 грн.

За порушення строків декларування валютних цінностей до ТОВ "АЗ "АнтоРус" згідно ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 1 Указу Президента №319/94 від 18 червня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" застосовано штраф у сумі 170, 00 грн. за кожний випадок неподання звітності.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог дійшли до висновку, що податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 року №0000482200 та №0000492200.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абз. 14 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, імпорт - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі ст. 212 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Відповідно до положень абз. 1 ст. 216 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади.

Пункт 1.4 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31 грудня 1996 року №592 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлює, що територія митних ліцензійних складів є зоною митного контролю і становить невід'ємну складову частину митної території України, на якій діє законодавство України, Митний кодекс України, нормативні акти Державної митної служби України, а також нормативні акти інших відомств, що регулюють вимоги до товарів, які ввозяться в Україну або вивозяться з України, відповідно до Митного кодексу України.

Таким чином, оскільки територія митного ліцензійного складу є митною територією України, факт розміщення товару на митному ліцензійному складі підтверджує, що товар знаходиться на митній території України, а також з урахуванням факту наявності у позивача документів, що свідчать про фактичне ввезення товару на територію України ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" не були порушені вимоги ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що оскільки майно позивача знаходилось на території митного ліцензійного складу то у позивача відсутністі підстави для декларування зазначених товарно-матеріальних цінностей, як майна, що знаходиться за межами митної території України.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 року №0000482200 та №0000492200.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров