Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/15714/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Антоненка Д.О.,

представника відповідача-1 - Борисової Т.М.,

представника Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обласної митниці

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року

у справі № 2-а-6468/11/2070

за позовом Приватного підприємства «Юнісофт»

до 1. Харківської обласної митниці,

2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в особі Управління Державного казначейства у місті Харкові

за участю Прокуратури Харківської області

про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

31 травня 2011 року Приватне підприємство «Юнісофт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської обласної митниці (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в особі Управління Державного казначейства у місті Харкові (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Юнісофт» помилково сплачене підприємством мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 561979,54 грн. і 2937307,81 грн. податку на додану вартість із товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, а всього 3499287,35 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року позов був задоволений у повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Юнісофт» сплачені ПП «Юнісофт» мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 561979,54 грн. та податок на додану вартість із товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 2937307,81 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Юнісофт» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Харківська обласна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року у справі № 2а-42269/09/2070, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2010 року (К-22549/10), позов ПП «Юнісофт» до Харківської митниці був задоволений. Визнано нечинними картки відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску через митний кордон України за № 800000001/2009/000324 від 09 липня 2009 року, № 800000001/2009/000476 від 18 вересня 2009 року, № 800000001/9/000502 від 30 вересня 2009 року. Зобов'язано Харківську митницю вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого ПП «Юнісофт» 298807,01 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, і 1568810,62 грн. - податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (арк. справи 8-13, 18-23).

Зокрема, в мотивувальній частині вказаної вище постанови було встановлено, що мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 298807,01 грн. було помилково сплачені за такими вантажними митними деклараціями: № 800000001/9/112197 від 10 липня 2009 року - 17847,65 грн., №800000001/9/114538 від 22 вересня 2009 року - 47884,38 грн., № 800000001/9/114827 від 30 вересня 2009 року - 233074,98 грн. Податок на додану вартість із товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 1568810,62 грн. був помилково сплачений позивачем за такими вантажними митними деклараціями: №800000001/9/112197 від 10 липня 2009 року - 74960,13 грн., № 800000001/9/114538 від 22 вересня 2009 року - 281860,59 грн., № 800000001/9/114827 від 30 вересня 2009 року - 1211989,90 грн. Вантажу митну декларацію № 800000001/9/112197 від 10 липня 2009 року було подано замість вантажної митної декларації № 800000001.2009.111613 від 23 червня 2009 року, в прийнятті якої було відмовлено карткою відмови № 800000001/2009/000324 від 09 липня 2009 року. Вантажу митну декларацію № 800000001/9/114538 від 22 вересня 2009 року було подано замість вантажної митної декларації № 800000001.2009.114210 від 11 вересня 2009 року, в прийнятті якої було відмовлено карткою відмови №800000001/2009/000476 від 18 вересня 2009 року. Вантажу митну декларацію №800000001/9/114827 від 30 вересня 2009 року було подано замість вантажної митної декларації № 800000001.2009.114753 від 28 вересня 2009 року, в прийнятті якої було відмовлено карткою відмови № 800000001/9/000502 від 30 вересня 2009 року.

На виконання зазначеної постанови після набрання нею законної сили Харківським окружним адміністративним судом 22 грудня 2010 року був виданий виконавчий лист, а постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Харківській області Сидоренко О.М. від 14 січня 2011 року було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року № 2а-42269/09/2070, виданого Харківським окружним адміністративним судом на виконання постанови від 03 листопада 2009 року (арк. справи 24).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі № 2а-42269/09/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року і набрала законної сили, було замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника - Харківську на Харківську обласну митницю (арк. справи 25-30).

12 квітня 2011 року постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Харківській області Сидоренко О.М. було замінено боржника - Харківську на Харківську обласну митницю (арк. справи 31).

26 квітня 2011 року ПП «Юнісофт» подало до Харківської обласної митниці заяву про повернення помилково сплачених до бюджету сум (арк. справи 32-35).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-13267/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, позов ПП «Юнісофт» до Харківської обласної митниці був задоволений. Скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, Харківської митниці № 800000001/9/000611 від 27 листопада 2009 року, №800000012/0/00208 від 29 квітня 2010 року. Зобов'язано Харківську обласну митницю вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого ПП «Юнісофт» мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 263172,53 грн. та податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 1368497,19 грн. (арк. справи 36-45)

Зокрема, в мотивувальній частині вказаної вище постанови було встановлено, що мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 263172,53 грн. було помилково сплачене за такими вантажними митними деклараціями: № 800000001/9/116922 від 30 листопада 2009 року - 57148,35 грн., №800000012/0/113496 від 29 квітня 2010 року - 206024,18 грн. Податок на додану вартість із товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 1368497,19 грн. був помилково сплачений позивачем за такими вантажними митними деклараціями: № 800000001/9/116922 від 30 листопада 2009 року - 297171,44 грн., №800000012/0/113496 від 29 квітня 2010 року - 1071325,75 грн. Зазначені вантажні митні декларації були подані замість вантажних митних декларацій, в прийнятті яких було відмовлено картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, Харківської митниці № 800000001/9/000611 від 27 листопада 2009 року, № 800000012/0/00208 від 29 квітня 2010 року.

На виконання зазначеної постанови після набрання нею законної сили Харківським окружним адміністративним судом 30 березня 2011 року був виданий виконавчий лист, а постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Харківській області Сидоренко О.М. від 14 квітня 2011 року було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 30 березня 2011 року № 2а-13267/10/2070, виданого Харківським окружним адміністративним судом на виконання постанови від 23 грудня 2010 року (арк. справи 46).

26 квітня 2011 року ПП «Юнісофт» подало до Харківської обласної митниці заяву про повернення помилково сплачених до бюджету сум (арк. справи 47-49).

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не отримав (повністю або частково) з державного бюджету помилково сплачених платежів з податку на додану вартість та мита, тоді як судовими рішеннями у справах № 2а-42269/09/2070 та № 2а-13267/10/2070 був підтверджений факт надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладений на митні органи.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин, колегія суддів вказує, що вимога позивача про стягнення надмірно/помилково сплачених ним митних та інших платежів не є правильним способом захисту прав платника митних та інших платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та розділу ІІІ Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому, у цьому випадку належним способом захисту порушеного права є вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане право було реалізоване позивачем в процесі розгляду Харківським окружним адміністративним судом справ № 2а-42269/09/2070 та № 2а-13267/10/2070 за позовами ПП «Юнісофт».

При цьому, судом касаційної інстанції було враховано, що органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, були повернуті позивачу ввізне мито у сумі 561976,54 грн. та податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, у сумі 2937301,81 грн. згідно платіжних доручень від 05 березня 2012 року № 374 та № 375, що підтверджується довідкою УДКС України у м. Харкові та Харківської області від 17 січня 2013 року № 04-32/178.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Харківської обласної митниці задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна