Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/30165/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року

у справі № 1570/2833/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста

Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень, скасування рішення

про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання

вчинити дії

В С Т А Н О В И В

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі також - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 20 квітня 2012 року: № 0001081503 про застосування штрафних санкції за порушення статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» в розмірі 1 грн., № 0001091503 про застосування штрафних санкцій за порушення статті 267 ПК України в розмірі 2463,36 грн., № 0000192360 про застосування штрафних санкції за порушення статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» в розмірі 1 грн., № 0000202360 про застосування штрафних санкцій за порушення статті 267 Податкового кодексу України в розмірі 2463,36 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 20 квітня 2012 року № 0000192360 та № 0000202360, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 24 січня 2012 року № 1577 та від 21 травня 2012 року № 6663/17-02 про відмову ФОП ОСОБА_5 у видачі свідоцтва платника єдиного податку. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 24 січня 2012 року № 1577 та від 21 травня 2012 року № 6663/17-02 про відмову ФОП ОСОБА_5 у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Прийнято нову постанову про відмову у позові в цій частині. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року залишено без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої апеляційної інстанцій порушення вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року в частині залишення постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для застосування штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких вимни спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 9 квітня 2012 року №117/15/22/НОМЕР_1, про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 267 Податкового кодексу України, яке мало місце через здійснення реалізації ювелірних виробів без застосування РРО, а також без придбання торгового патенту з 1 січня 2012 року по 27 березня 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки свідоцтво позивача про сплату єдиного податку, видане відповідачем 1 січня 2011 року, було дійсним до 1 червня 2012 року з огляду на положення підпункту «а» пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 4 листопада 2011 року № 4014-VI, (надалі також - Закон № 4014-VI), - він не зобов'язаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій та отримувати торговий патент. Таким чином, донарахування грошового зобов'язання позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2012 року № 0000192360 та № 0000202360 є безпідставним.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4014-VI, який набрав чинності з 1 січня 2012 року, видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Відповідно до абзацу 4 пункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (чинний з 1 січня 2012 року по 1 липня 2012 року відповідно до Законів України № 4014-VI та № 4834-VI) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» у Податковому кодексі України не визначено.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Поняття виробу з дорогоцінного металу наведе в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 244 від 20 жовтня 1999 року.

Згідно з пунктом 1.5 вказаної Інструкції виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Таким чином, спеціальний Закон у галузі контролю за операціями з цінними металами відносить ювелірні вироби до дорогоцінних металів та, відповідно, торгівлю ювелірними виробами - до торгівлі дорогоцінними металами.

За таких обставин, з часу набрання чинності (1 січня 2012 року) Законом України № 4014-VI та до часу набрання чинності (1 липня 2012 року) Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834-VI, яким було внесено зміни до абзацу 4 пункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, особи, які здійснювали торгівлю ювелірними виробами не мали правових підстав для перебування на спрощеній системі оподаткування, а, відтак не були позбавлені обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій та отримувати торговий патент, оскільки підпункт «а» пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4014-VI розповсюджується на осіб, які мали право бути платниками єдиного податку.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2012 року № 0000192360 та № 0000202360, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2012 року № 0000192360 та № 0000202360.

Ухвалити в цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2012 року № 0000192360 та № 0000202360 відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

М.В. Сірош