Історія справи

Постанова ВАСУ від 26.02.2015 року у справі №2а-8925/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/9991/70220/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішень та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішень та стягнення коштів.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» було задоволено.

Скасовано рішення Київської регіональної митниці від 17.01.2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1, від 28.02.2012 року № 100000003/2012/011103/2, від 06.03.2012 року № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 605337,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 1331742,48 грн.

Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Київської регіональної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Милкоу-Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2371,33 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року апеляційну скаргу Київської регіональної митниці було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» у задоволенні позовних вимог.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Київської регіональної митниці без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного договору - контракту між ТОВ «Милкоу»(Російська Федерація) та ТОВ «Милкоу-Україна» від 16.02.2011 року № 14/11-МУ та додаткових угод, додатків (специфікацій) до нього, ТОВ «Милкоу-Україна» поставило на митну територію України товар - масло солодковершкове натуральне. Поставка товару була здійснена у кількості 504 000 кг на загальну суму 1990800,00 доларів США, 200325 кг на загальну суму 761235,00 доларів США, 201 475 кг на загальну суму 747 472,25 доларів США.

До митного оформлення у Київській регіональній митниці ТОВ «Милкоу-Україна» був заявлений в режимі імпорт-40 товар: «Масло солодковершкове натуральне, з вмістом жирів 82,5 мас. %, в упаковці по 25 кг, не для роздрібного продажу, не в первинній упаковці. Торговельна марка: FONTERRA, Виробник: FONTERRA LIMITED. Країна виробництва: Нова Зеландія»та подано наступні вантажні митні декларації (далі -ВМД) та декларації митної вартості (далі -ДМВ): ВМД № 100190000/2012/307430 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 13-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/307451 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 14-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/307452 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 15-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/307453 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 16-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/310775 від 28.02.2012 року, ДМВ від 28.02.2012 року (рахунок № 17-УК від 24.12.2011 року), ВМД № 100190000/2012/311585 від 06.03.2012 року, ДМВ від 06.03.2012 року (рахунок № 18-УК від 28.12.2011 року), ВМД № 100190000/2012/311586 від 06.03.2012 року, ДМВ від 06.03.2012 року (рахунок № 19-УК від 28.12.2011 року).

Митна вартість товару була визначена ТОВ «Милкоу-Україна» на підставі ціни придбання масла у ТОВ «Милкоу» (РФ) за контрактом № 14/11-МУ та рахунками №№ 13-УК, 14-УК, 15-УК, 16-УК від 30.11.2011 року в сумі 3,95 доларів США/кг, № 17-УК від 24.12.2011 року в сумі 3,8 доларів США/кг, №№ 18-УК, 19-УК від 28.12.2011 року в сумі 3,71 долара США/кг.

Відділом контролю митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці були прийняті рішення про коригування та визначення заявленої позивачем митної вартості товару.

Рішеннями від 17.01.2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 було скориговано митну вартість товару, а рішеннями від 28.02.2012 року № 100000003/2012/011103/2, від 06.03.2012 року № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 - її визначено у розмірі 4,7 доларів США/кг.

Не погоджуючись з рішеннями Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів та рішеннями про визначення митної вартості товарів позивач звернувся до Київської регіональної митниці з листами про перегляд своїх рішень.

Київська регіональна митниця листами від 06.04.2012 року № 14/2-11/14475, від 25.05.2012 року, № 14/2-11/17150 від 01.06.2012 року № 14/2-11/17790, відповідно відмовила ТОВ «Милкоу-Україна» в перегляді рішень про коригування заявленої митної вартості товарів та у скасуванні рішень про визначення митної вартості товарів.

ТОВ «Милкоу-Україна» не погоджується з рішеннями Київської регіональної митниці та вважаючи, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню звернулося до суду з даним позовом про їх скасування.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно із статтею 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Відповідності до статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Згідно із статтею 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Статтею 267 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; б) витрати на транспортування після ввезення; в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Згідно із статтею 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження врегульовано Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.

Пунктом 3 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України передбачено, що митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно із пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прятоварів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Згідно із пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено судом, рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів від 17.01.2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 митну вартість товару визначено із застосуванням 6-го (резервного) методу. Підставою визначення митної вартості товару саме за 6 (резервним) методом стало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через неподання декларантом документів та наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Рішеннями про визначення митної вартості товарів від 28.02.2012 року № 100000003/2012/011103/2 та від 06.03.2012 року № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 митну вартість товару визначено із застосуванням 2-го методу. Підставою визначення митної вартості товару за 2 методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), стало те, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

З декларацій митної вартості від 17.01.2012 року вн. № 1253, від 28.02.2012 року вн. № 1282, від 06.03.2012 року відповідно до ВМД № 100190000/2012/307430 від 17.01.2012 року, ВМД № 100190000/2012/310775 від 28.02.2012 року, ВМД №№ 100190000/2012/311585, 100190000/2012/311586 від 06.03.2012 року, митним органом від позивача в графі «Для відміток митного органу»на підтвердження заявленої декларантом митної вартості масла вимагалися відповідно наступні додаткові документи:

- 1) бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та подібних товарів на території України; 2) документи, що потверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; 3) довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; 4) довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та подібними оцінюваним товарам; 5) устав підприємства; 6) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) відповідна бухгалтерська документація; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- 1) копія ВМД країни-відправлення; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 5) інформація біржових організацій про вартість товару та/або сировини; 6) страхові документи (страховий поліс); 7) переклад документа «Certificate of Insurance № 82530875»;

- 1) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) калькуляція фірми-виробника товару; 4) копія ВМД країни-відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів на території України; 7) документи, що потверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; 8) довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; 9) бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; 10) довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними оцінюваним товарам.

Відповідно до інформаційних листів від 17.02.2011 року № 7/02/12-4, від 15.05.2012 року № 22, від 29.05.2012 року № 35, ТОВ «Милкоу-Україна» надані необхідні документи, окрім транспортних та страхових документів, документів, що потверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця, рахунків за комісійні, брокерські послуги.

В зв'язку з тим, що ТОВ «Милкоу-Україна» не надала зазначених документів, Київська регіональна митниця не застосувала до ТОВ «Милкоу-Україна» визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за методом № 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Однак, дана позиція митного органу не ґрунтується на вимогах норм митного законодавства України, оскільки, як згідно із пунктом 1 додатків (специфікацій) № 1 до Контракту № 14/11-МУ від 16.02.2011 року, від 14.03.2011 року, № 2 від 11.08.2011 року, № 3 від 14.09.2011 року, № 4 від 15.11.2011 року, № 5 від 23.12.2011 року, № 6 від 27.12.2011 року, постачальник зобов'язується поставити товар по умовах CIF Одеса, Україна (ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до група C - основне перевезення сплачено, по умовах CIF: товар страхується й доставляється до порту замовника (без вивантаження).

Вищенаведене свідчить про те, що перехід права власності на товар відбувається у порту призначення та на постачальника покладається обов'язок та витрати з транспортування та страхування вантажу, що входить до складу вартості товару.

В зв'язку із цим, неподання декларантом вказаних документів не може вплинути на визначення митної вартості товару, оскільки вони входять в склад вартості вантажу, а тому суб'єкт владних повноважень, витребувавши вказані документи та самостійно визначивши митну вартість товару, діяв не у спосіб, передбачений, чинним в момент декларування, законом.

Крім того, в обґрунтування заявленої митної вартості товару, ТОВ «Милкоу-Україна»надано наступні документи, а саме: висновки ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»від 09.02.2012 року вих. № 11/139, № 11/140, від 30.03.2012 року № 11/421, аналитический отчет «Рынок сливочного масла и спредов 2012», информационно-аналитический бюллетень «Рынок молока»№ 118-11 (15-30.11.2011), № 119-12 (01-15.12.2011), № 120-12 (15-31.12.2011), № 121-01 (01-15.01.2012), № 122-01 (15-31.01.2012), бюллетень «Огляд цін українського та світового товарних ринків»№ 12 (182) 2011 за грудень 2011, еженедельник «Товарный монитор. Конъюнктура»№ 45 (143) 2011 від 18.11.2011, № 46 (144) 2011 від 25.11.2011, № 47 (145) 2011 від 02.12.2011, № 48 (146) 2011 від 09.12.2011, № 49 (147) 2011 від 16.12.2011, № 50 (148) 2011 від 23.12.2011, які свідчать, що світова ціна на масло в країнах Океанії наприкінці листопада складала 3 500,00-4 200,00 доларів США/т.

Отже, заявлена ТОВ «Милкоу-Україна» митна вартість масла складала в розмірі, відповідно до його поставок, 3 950,00 доларів США/т, 3 800,00 доларів США/т, 3 710,00 доларів США/т, тобто, в межах сформованих світових цін. Однак, Київська регіональна митниця проігнорувала надані позивачем документи та скоригувала митну вартість масла до 4 700,00 доларів США/т, що істотно завищено в порівнянні з фактично існуючими на той період експортними цінами на масло в Новій Зеландії.

Отже, визначена митним органом вартість масла не відповідає ні фактично існуючому рівню цін на цей товар, ні фактично сплаченій позивачем ціні за придбане масло.

Вищенаведене свідчить про те, що оскільки світова ціна на масло в країнах Океанії наприкінці листопада складала 3 500,00-4 200,00 доларів США/т, що є незалежним чинником від волі постачальника чи покупця, є очевидним, що ні ТОВ «Милкоу-Україна», ні ТОВ «Милкоу»(Російська Федерація), ні пов'язаність цих підприємств, не здатні вплинути на світові тенденції формування ціни на масло, а тому витребовування та врахування документів, що свідчать про пов'язаність позивача та його постачальника на розподіл прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця, не можуть бути підставою для визначення митної вартості товару.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку: 281 за 28.02.2012 року, позивач продавав масло за ціною, що майже дорівнює митній вартості, або за ціною нижче митної вартості, визначеної митним органом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в силу пункту 4 частини 4 статті 267 Митного кодексу України у митного органу були всі підстави для застосування 1 методу визначення митної вартості масла (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому при винесенні рішень від 17.01.2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 про коригування заявленої митної вартості товарів та рішень про визначення митної вартості товарів від 28.02.2012 року № 100000003/2012/011103/2, від 06.03.2012 року № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2), Київська регіональна митниця порушила вимоги статей 266, 273 Митного кодексу України щодо черговості застосування методів визначення митної вартості товарів, суд першої інстанції. з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку скасувавши рішення Київської регіональної митниці від 17.01.2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1, від 28.02.2012 року № 100000003/2012/011103/2, від 06.03.2012 року № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2.

При цьому, суди попередніх інстанцій, встановивши протиправність рішення про визначення митної вартості товарів, дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача надміру сплаченої суми податку на додану вартість, оскільки таким чином фактично визначили митну вартість товару, заявлену позивачем та суму надмірно сплаченого ввізного мита, чим підмінили митний орган.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12.11.2014 року.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці - задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року - скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 605337,50 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 1331742,48 грн. - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз