Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/25780/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 25.06.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК" Євротехнології" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

у справі № 826/16162/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК" Євротехнології"

до Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва Головного

управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІБК" Євротехнології" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004842230 від 25.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Украгро-Тек" за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та 01.10.2012 по 31.10.2012 та складено акт №567/22-3/24373295 від 22.05.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004842230 від 25.06.2013, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 648360, 25 грн.: основний платіж 518645 грн.; штрафні санкції 129661, 25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит на суму 518645 грн., в тому числі за червень 2012 року 228645 грн., жовтень 2012 року 290000 грн.

Висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму 518645 грн. по взаємовідносинам з ТОВ „Украгро-Тек" відповідачем зроблено, у тому числі на підставі того, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт № 690/2220/36689634 від 11.03.2013, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Украгро-Тек" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Між ТОВ „Украгро-Тек" (виконавець) та ТОВ „ІБК „Євротехнології" (замовник) укладено договір субпідряду № 01/06-2012 від 01.05.2012, за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника комплекс робіт на будівництві "Реконструкція готелю „Дніпро" по проспекту Леніна, 202 з розширенням за рахунок прибудов під готельний та багатофункціональний комплекс" та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи у порядку і на умовах цього Договору.

За умовами договору субпідряду №04/069-2012 від 04.06.2012 ТОВ „Украгро-Тек" (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати за завданням ТОВ „ІБК „Євротехнології" (замовника) комплекс робіт на будівництві "Квартал 4-х поверхової секційної житлової забудови з мансардним поверхом в с. Шевченкове, Білгородської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області" та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи у порядку і на умовах цього Договору.

Між ТОВ „Украгро-Тек" (виконавець) та ТОВ „ІБК Євротехнології" (замовник) укладено договір субпідряду № 04/09/2012 від 04.09.2012, за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника комплекс робіт на будівництві "Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця" та здати їх замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи у порядку і на умовах цього Договору.

Також, між ТОВ „Украгро-Тек" (виконавець) та ТОВ „ІБК „Євротехнології" (замовник) укладено договір субпідряду № 03/09/2012 від 03.09.2012, за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника комплекс робіт на будівництві "Житловий будинок № 4-б по вул. Михайла Драгомирова у м. Києві" та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи у порядку і на умовах цього Договору.

За умовами договору субпідряду № 01/10-2012 від 01.10.2012 ТОВ „Украгро-тек" (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати за завданням ТОВ „ІБК „Євротехнології" (замовника) комплекс робіт на будівництві "Реконструкція існуючого продовольчого ринку з будівництвом сучасних торгівельних споруд по продажу продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Миколи Кибальчича Дніпровського району м. Києва".

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг, товарів та робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Надання контрагентами робіт і послуг підтверджується наявними у справі первинними документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг та робіт, їх вартість та з цих документів вбачається факт їх надання за напрямами, вказаними у договорах.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт виконаних робі та наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг/робіт є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

При цьому, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких повинен відповідати вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Безтоварність господарських операцій з придбання платником податку товарів/робіт/послуг не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Інших переконливих доводів на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

Окрім того, як вбачається з протоколу обшуку складеного слідчим слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.03.2013 № 1-кс/754/454/13, 754/4576/13-к у позивача вилучені первинні документи за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та 01.10.2012 по 31.10.2012 по контрагенту ТОВ „Украгро-Тек".

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Не зважаючи на те, що про виїмку документів відносно вказаних контрагентів, відповідача було повідомлено під час перевірки, а також у запереченнях на акт перевірки, податковим органом не виконано вищевказані положення та проведено перевірку без дослідження відповідних первинних документів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів, послуг та робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання послуг в господарській діяльності, відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій зі спірним контрагентом.

Судами було перевірено наявність у спірного контрагента податкової правосуб'єктності на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, а також ліцензії на провадження діяльності у сфері будівництва

Твердження податкової інспекції про відсутність у спірного постачальника об'єктивної можливості виконати ремонті роботи в силу відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів не спростовують реальності зазначеної операції.

Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості виконання спірним постачальником розглядуваних ремонтних робіт наявними у нього силами та засобами з урахуванням обсягу цих робіт.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, допустили помилкове тлумачення норм чинного податкового законодавства, а відтак рішення судів є помилковими.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК" Євротехнології" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 826/16162/13-а задовольнити, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК" Євротехнології" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 826/16162/13-а скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити, скасувати податкове повідомлення - рішення Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів № 0004842230 від 25.06.2013.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко