Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/55695/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМК-РІТЕЙЛ» до Харківської митниці Міндоходів, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК-РІТЕЙЛ» (далі - ТОВ «УМК-РІТЕЙЛ») пред'явило позов до Харківської митниці Міндоходів, третя особа фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про визнання неправомірними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00157 від 27 лютого 2014 року, № 807100000/2014/00163 від 28 лютого 2014 року, № 807100000/2014/00182 від 13 березня 2014 року; рішень Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 807000003/2014/000251/2 від 27 лютого 2014 року; № 807000003/2014/000256/2 від 28 лютого 2014 року; № 807000003/2014/000287/2 від 13 березня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано неправомірними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00157 від 27 лютого 2014 року; № 807100000/2014/00163 від 28 лютого 2014 року; № 807100000/2014/00182 від 13 березня 2014 року.

Визнано неправомірними та скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 807000003/2014/000251/2 від 27 лютого 2014 року; 807000003/2014/000256/2 від 28 лютого 2014 року; № 807000003/2014/000287/2 від 13 березня 2014 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Харківська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 22 вересня 2013 року між ТОВ «УМК-РІТЕЙЛ» та компанією «SIG International s.r.o.» (Словаччина) було укладено зовнішньоекономічний договір поставки (контракт) замороженої свинини на кістці та без кістки № SIG-1/2013.

Із змісту даного контракту вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса (Інкотермс 2010).

На виконання умов контракту позивачем було ввезено на митну територію України вказаний товар трьома партіями (ВМД № 807100000/2014/007589 від 27 лютого 2014 року; ВМД № 807100000/2014/007778 від 28 лютого 2014 року; ВМД № 807100000/2014/009644 від 13 березня 2014 року), митна вартість товару була визначена за ціною договору з розрахунку 2,10 доларів США за 1 кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем під час митного оформлення було надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № SIG-1/2013 від 20 вересня 2013 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) поставки № 3 від 20 січня 2014 року, міжнародні автомобільні накладні (CMR) №№ 4803-4806 від 25 лютого 2014 року, коносаменти (Bill of Lading) від 26 січня 2014 року, рахунки-фактури (інвойси) №№ 03/14, 04/14, 05/14, 06/14 від 25 січня 2014 року, пакувальні листи № 141278 від 25 січня 2014 року, №№ 91853-91855 від 23 січня 2014 року, ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 від 27 лютого 2014 року, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 25-26 січня 2014 року, сертифікати про походження товару загальної форми від 24, 28 січня 2014 року, сертифікати якості від 23, 25 січня 2014 року, митні декларації країни відправлення від 25 січня 2014 року.

У зв'язку із спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався у попередні періоди за більшою вартістю, ніж заявлена декларантом, у посадової особи митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару, в зв'язку з чим до відділу митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД (далі ВМВКТ та ЗРЗЕД) були направлені запити про вирішення питання правильності визначення митної вартості товарів, причина запиту - пункт 3 статті 53 Митного кодексу України (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів).

Після надходження запитів до ВМВКТ та ЗРЗЕД, відповідно до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України, по кожному запиту була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, що підтверджується письмово в графі «Для відміток митного органу» ДМВ.

Декларанту в електронному повідомленні було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення Митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Декларантом на кожній процедурі були проведені консультації та повідомлено митний орган про неможливість надати витребувані документи.

27 та 28 лютого 2014 року були прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00157 та № 807100000/2014/00163.

13 березня 2014 року була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00182.

27, 28 лютого 2014 року та 13 березня 2014 року Харківською митницею Міндоходів були прийняті рішення № 807000003/2014/000251/2, № 807000003/2014/000256/2 та № 807000003/2014/000287/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з якими вартість задекларованого товару було визначено за резервним методом.

При цьому митниця в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначила, що резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної у митному органі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість товару за ціною угоди, а тому картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00157 від 27 лютого 2014 року, № 807100000/2014/00163 від 28 лютого 2014 року, № 807100000/2014/00182 від 13 березня 2014 року; рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 807000003/2014/000251/2 від 27 лютого 2014 року; № 807000003/2014/000256/2 від 28 лютого 2014 року; № 807000003/2014/000287/2 від 13 березня 2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції із цими висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про «а» право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; «б» право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи під час здійснення контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість товарів була значно нижча від митної вартості товарів із цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ.

Оскільки на вимогу митного органу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, позивачем витребуваних митницею документів не надано, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що Харківська митниця видавши картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00157 від 27 лютого 2014 року; № 807100000/2014/00163 від 28 лютого 2014 року; № 807100000/2014/00182 від 13 березня 2014 року та прийнявши рішення про коригування митної вартості № 807000003/2014/000251/2 від 27 лютого 2014 року; 807000003/2014/000256/2 від 28 лютого 2014 року; № 807000003/2014/000287/2 від 13 березня 2014 року, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтування судів першої та апеляційної інстанцій, що декларантом були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару є безпідставними, оскільки у посадових осіб митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару в зв'язку із виявленими розбіжностями, які він не усунув та не спростував.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, а тому ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «УМК-РІТЕЙЛ» до Харківської митниці Міндоходів, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: