Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/25212/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Гончар Л.Я., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про скасування вимоги, - в с т а н о в и л а:ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про скасування вимоги.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено.

Скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі

м. Запоріжжя про сплату недоїмки № 96/1 від 15 травня 2013 року.

Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 114,70 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 20 березня 2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 10 червня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію за вислугу років.

Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя

15 травня 2013 року виставлено вимогу про сплату боргу № 96/1, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3624,38 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо винесення вимоги протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки отримує пенсію за вислугу років.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь упровадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримуюсь пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої

(в редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Так, судами встановлено, що ОСОБА_4 отримує пенсію за вислугу років, та не досягла віку, з якого призначається пенсія за віком.

З огляду на викладене, позивач не звільняється від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі

м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про скасування вимоги - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: