Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року місто Київ К/800/62569/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Едельвіка" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Едельвіка" до Ягодинської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області, третя особа: приватне підприємство «Жан», про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и л а:

Приватне акціонерне товариство "Едельвіка" звернулось до суду з позовом до Ягодинської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області, третя особа: приватне підприємство «Жан», про визнання протиправними дій щодо відмови в прийнятті вантажної митної декларації від 04.11.2010 №205070002/2010/000292, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; щодо самостійного визначення митної вартості імпортованих товарів за 3 методом їх оцінки; щодо донарахування приватному акціонерному товариству "Едельвіка" суми обов'язкових митних платежів в частині збільшення податкового зобов'язання на 6874,38 грн. (в т.ч ПДВ 20% - 5762,36 грн., митний збір 4% 1108,15 грн. відповідно); визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1, визнання недійсною картки відмови в митному оформленні товарів від 04.11.2010 №205000017/0/50034; стягнення надмірно сплачених платежів в сумі 6874 грн. 38 коп., з них 5762 грн. 36 коп. - податку на додану вартість (ПДВ) та 1108,15 грн. - мита з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Ягодинською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Едельвіка" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між приватним акціонерним товариством "Едельвіка" та компанією РРН LЕGS Sр.z о.о (Республіка Польща) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару від 20.01.2010 №02/10.

З метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання зовнішньоекономічного контракту від 20.01.2010 №02/10 та додаткових угод до нього, а саме: пряжи з поліефірних волокон, змішаної головним чином з бавовною, в бобінах вагою 2,5-3 кг., сурова (невибілена), гребінна, 2 нитки: 24 Ne х 2 (65% поліефір, 35% бавовна), щільність 24 Ne - 429 коробок, виробництва Індія, призначена для використання у легкій промисловості, декларантом позивача - приватним підприємством "Жан" Ягодинській митниці подано вантажну митну декларацію від 04.11.2010 №205070002/2010/000292 та додаткові документи, а саме: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 15.06.2010 №20101/02/2010/001419; акт про проведення митного огляду товарів від 03.11.2010 №2960; повідомлення про намір увезення (ПНУ) від 25.10.2010 №201000005.2010.807973; накладну СМR б/н від 26.10.2010; рахунок-фактуру (інвойс) від 22.10.2010 №26/10/00012; пакувальний лист б/н від 22.10.2010; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 20.01.2010 №02/10 з доповненнями; довідку про проведення декларування валютних цінностей від 12.10.2010 №122492; сертифікат про проходження товару невизначеної форми від 26.10.2010. Митну вартість імпортованого товару визначено за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності поданих декларантом документів на підтвердження митної вартості товару, у декларанта позивача додатково витребувано фактуру на закупівлю товарів виробника, прайс-лист від фірми виробника, про що посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості №20507002/2010/000292 зроблено відповідний запис.

На виконання вимог митного органу декларантом позивача надано фактуру закупівлі товару; у той же час, від подачі прайс-листа виробника декларант відмовився, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці декларації митної вартості.

У зв'язку з ненаданням декларантом позивача витребуваних документів, Ягодинською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1, згідно з яким митну вартість імпортованого товару визначено за третім методом.

Також Ягодинською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.11.2010 №205000017/0/50034, відповідно до якої в якості умов, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України, вказано на необхідність здійснення декларування товару відповідно до прийнятого рішення про визначення митної вартості.

04.11.2010 позивачем начальнику митниці подано заяву про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання - сплату до держбюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. 05.11.2010 декларантом подану нову ВМД №205070002/2010/000360, згідно з якою митну вартість товару розраховано за митною вартістю, що визначена у рішенні Ягодинської митниці про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1, що, за посиланням позивача, призвело до переплати митних платежів на суму 6874,38 грн. (в т.ч ПДВ 20% - 5762,36 грн., митний збір 4% 1108,15 грн. відповідно).

Вказуючи на протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1 та картки відмови від 04.11.2010 №205000017/0/50034, приватне акціонерне товариство "Едельвіка" звернулось до суду із зазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності рішення про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.11.2010 №205000017/0/50034 як таких, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем не було надано митному органу витребуваних ним на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів за умови виникнення у митного органу сумніву щодо необхідності підтвердження митної вартості. Також судами попередніх інстанцій вказано на доведеність з боку митного органу неможливості застосування 2 методу визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку митного органу наявності підставі для коригування митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 266 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з положеннями частини першої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом статті 265 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Зазначена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-342а13.

У той же час, на думку колегії суддів, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Суди попередніх інстанцій в обґрунтування правомірності рішення митного органу про визначення митної вартості товару виходили з того, що декларантом не було надано додаткові документи на вимогу митного органу за наявності у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості з мотивів наявності інформації щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за тим самим договором за іншою митною вартістю.

У той же час, судами попередніх інстанцій не встановлено та митним органом не обґрунтовано об'єктивної неможливості визначити митну вартість імпортованого товару за ціною угоди на підставі документів, наданих позивачем.

Судами попередніх інстанцій також не встановлено та митним органом не обґрунтовано наявність таких даних, наданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, які б не відповідали критерію об'єктивності або ж таких, що не піддавались обчисленню чи не були документально підтверджені.

Іншого обґрунтування наявності у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості окрім наявності інформації щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за іншою вартістю, митним органом не наведено та судами попередніх інстанцій не обґрунтовано.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що неможливість надання декларантом позивача прайс-листа виробника товару обумовлена тим, що компанія РРН LЕGS Sр.z о.о (Республіка Польща), з якою укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару від 20.01.2010 №02/10, не є виробником товару.

Інших документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, крім наданої фактури на закупівлю та прайс-листа виробника, митним органом не витребувалось.

Враховуючи викладене, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо достовірності даних, наданих декларантом на підтвердження митної вартості, як і позиція щодо неможливості визначення митної вартості за основним - першим, методом визначення митної вартості виключно з мотивів ненадання декларантом запитуваних документів у повному обсязі, є помилковою.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вказує на протиправність рішення про визначення митної вартості товару від 08.04.2010 №113000006/2010/000248/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.04.2010 №113050000/0/00420 як таких, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та, відповідно, протиправність дій з їх винесення.

Одночасно з викладеним, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення вимог про стягнення коштів.

Також, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо донарахування приватному акціонерному товариству "Едельвіка" суми обов'язкових митних платежів в частині збільшення податкового зобов'язання на 6874,38 грн. (в т.ч ПДВ 20% - 5762,36 грн., митний збір 4% 1108,15 грн. відповідно), оскільки відповідні рішення про донарахування грошового зобов'язання (податкові повідомлення), у зв'язку із прийняттям митним органом оскаржуваного рішення про визначення митної вартості, у спірних правовідносинах, не приймались.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Едельвіка" задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій щодо відмови в прийнятті вантажної митної декларації від 04.11.2010 №205070002/2010/000292, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; щодо самостійного визначення митної вартості імпортованих товарів за 3 методом їх оцінки; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1, визнання недійсною картки відмови в митному оформленні товарів від 04.11.2010 №205000017/0/50034.

У вказаній частині позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Ягодинської митниці щодо відмови в прийнятті вантажної митної декларації від 04.11.2010 №205070002/2010/000292, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; щодо самостійного визначення митної вартості імпортованих товарів за 3 методом їх оцінки.

Визнати недійсним рішення Ягодинської митниці про визначення митної вартості товару від 04.11.2010 №205000017/2010/500030/1.

Визнати недійсною картку відмови Ягодинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів, чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.11.2010 №205000017/0/50034.

В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Едельвіка" 53,27 грн. (п'ятдесят три гривні 27 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: