Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/47992/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я. Гончар Л.Я. Конюшка К.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за позовом Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь кошти в сумі 5 313,89 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Натомість, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача безпідставно отриману допомогу по безробіттю за жовтень 2006 року в сумі 210,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 жовтня 2006 року ОСОБА_4 звернулась в Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості з заявою надати статус безробітної з наданням відповідної допомоги.

З 20.10.2006 року по 17.10.2007 рік відповідач знаходилась на обліку у Білгород-Дністровському міськрайонному центрі зайнятості Одеської області як безробітня та їй призначено допомогу по безробіттю відповідно до п. 2,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

З урахуванням уточнень, за час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_4 отримала державну допомогу по безробіттю на загальну суму 5 313,89 грн. В результаті отриманої позивачем інформації, встановлено, що ОСОБА_4 з грудня 2000 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

З метою повернення вказаних коштів, позивач звертався до ОСОБА_4 з листами та претензіями по відшкодуванню безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, однак в добровільному порядку кошти повернуті не були.

Частково задовольняючи позовні вимоги Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що підприємницька діяльність відповідача була припинена на момент набрання рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2006 року законної сили, а саме 28.10.2006 року, а отже поверненню підлягає сума сплаченої допомоги за жовтень 2006 року в сумі 210, 10грн.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пп. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Законом України «Про зайнятість населення» критеріями, за якими особу можна віднести до безробітного визначено відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця у порядку, визначеному ст.ст. 47-50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.12.2000 року. Процедуру припинення підприємницької діяльності не проводить. Відомості в ЄДР не включені.

Відповідно до п.15 ст.47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Таким чином, на час звернення до центру зайнятості щодо отримання статусу безробітної та перебування на обліку як безробітна, відповідач належав до зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги як безробітний, оскільки в установленому законодавством порядку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_4 не було припинено.

Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 № 915/5136, визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Безпідставним є посилання на рішення Господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року, як на підставу припинення підприємницької діяльності відповідача так, як відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке підлягають скасуванню з винесенням нової постанови з задоволенням позовних вимог за їх обґрунтованістю з урахуванням вищенаведених обставин, із стягненням з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в якості державної допомоги по безробіттю в сумі 5 313,89 грн.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості кошти у розмірі 5 313,89 грн.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: