Історія справи

Постанова ВАСУ від 24.03.2015 року у справі №818/928/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/38327/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представника:Сумської митниці - Борисова Т.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюСумської митниці напостанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р.у справі№ 818/928/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до1. Сумської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській областіпровизнання протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" звернулось з позовом до Сумської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про:

- визнання протиправними та скасування рішень Сумської митниці про визначення коду товару № КТ-80500003-0073-2012 від 13.09.2012р.,

- визнання протиправними та скасування рішень Сумської митниці про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р.,

- визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2012/00433 від 19.10.2012р., №805130000/2/00438 від 24.10.2012р.,

- стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплачених платежів, а саме - ПДВ в сумі 38 208,34 грн. та мита в сумі 49 716,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та коду товару.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про визначення коду товару № КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012 року та про коригування митної вартості товарів № 805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012 року, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2012/00433 від 19.10.2012року, №805130000/2/00438 від 24.10.2012року. Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" надмірно сплачені платежі, а саме: податок на додану вартість в сумі 38 208,34 грн. та мито в сумі 49 716,46 грн.

На постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. надійшла касаційна скарга Сумської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Сумської митниці підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 травня 2012 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» уклало з John Deere International GmbH (Швейцарія) зовнішньоекономічний контракт №JD-J9-UA-2012 щодо поставки сільськогосподарської техніки, запасних частин та іншої продукції, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в інвойсах та додатках до контракту на кожну партію товару.

На виконання умов зазначеного контракту 30 серпня 2012 року John Deere International GmbH (Швейцарія) відвантажило сільгосптехніку, а саме посівний комплекс у складі пневматичної сівалки та пневмопричепу для насіння вартістю 122518,87 долл.США.

З метою митного оформлення вказаної техніки 5 вересня 2012 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» подало до Сумської митниці вантажну митну декларацію №805130000/2012/011019 разом з товаросупровідною та іншою документацією, необхідною для митного оформлення товару. Графа 44 ВМД містила перелік документів, наданих декларантом для митного оформлення вантажу, а саме: - оригінали зовнішньоекономічного контракту №JD-J9-UA-2012 від 18.05.2012р., додаткової угоди №1 від 21.08.2012р.; - оригінал інвойсу №719786 від 29.08.2012р.; - транспортні накладні №08/0798 та №08/0799 від 30.08.2012р.; - рішення органу із сертифікації №1566 від 31.08.2012р.; - страховий сертифікат №2708577000659 від 28.08.2012р.;

Сумська митниця не погодилася із кодом товару, визначеним декларантом, як на посівний комплекс в розібраному стані, та рішенням про визначення коду товару № КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012р. визначила коди на кожну складову агрегату, тобто окремо на сівалку та пневмопричіп.

Карткою відмови за №805130000/2012/00433 від 19.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» було відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації.

23 жовтня 2012 року до Сумської митниці було подано ВМД №805130000/2012/013513 із зазначенням кодів товарів, визначених митним органом.

Сумська митниця не визнала заявлену митну вартість товарів, визначену декларантом із застосуванням основного методу, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та Рішенням №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р. скоригувала митну вартість товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Згідно п.33 вказаного Рішення основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Митним органом з декларантом проведена консультація, підстави узгоджено. Декларантом не надані запитані додаткові документи. Використано другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій САІС Держмитслужби України, ВМД №403020000/2012/700524 від 18.10.2012р., №403020000/2012/700525 від 18.10.2012р.

Карткою відмови №805130000/2012/00438 від 24.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» знову було відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації.

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» змушено було подати до митного оформлення нову вантажну митну декларацію №805130000/2012/013620 від 24.10.2012р., по якій були сплачені до держбюджету суми податку на додану вартість та мита, виходячи з митної вартості товарів та кодів, визначених митним органом.

Не погодившись з такими діями відповідача, ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» звернулось до суду з зазначеним позовом.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару, а також спір щодо правильності визначення коду товару за УКТЗЕД, заявленого до митного оформлення.

Щодо правильності визначення коду товару.

Згідно ст. 81 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно ст. 88 цього Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'являти товари і транспорті засоби для митною контролю і митного оформлення: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 86 Митного кодексу України визначено порядок прийняття митної декларації, а саме; митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Водночас, рішення митних органів про визначення коду імпортованого товару і відмову в його пропуску на митну територію України за кодом, який зазначено, зокрема імпортером, породжує для останнього певні правові наслідки та є обов'язковим. Однак така обов'язковість не є перешкодою для оскарження такого рішення митних органів до адміністративного суду.

У пункті 10 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі - Порядок № 667), встановлено, що рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (відділом контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Преамбулою Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Класифікація товарів і транспортних засобів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пункту 3 цього Порядку УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, а відповідно до пункту 4 цього ж Порядку - Держмитслужба, зокрема, приймає рішення про деталізацію товарів в УКТЗЕД на національному рівні.

Як вірно встановлено судами позивачем у митній декларації код товару згідно з УКТЗЕД зазначений 8432301900.

Опис даного товару наведено у графі 31 МД, а саме: «машини сільськогосподарські, сівалки: посівний комплекс - 1 шт., у складі: пневматична сівалка нульової технології 36 футів модель 730 LL серійний №1A81910TCCY745428, та пневмопричіп для насіння з трьома бункерами всього 250 бушелей ТВТ модель 1910 серійний №1А81910ТССY745428 конфігурація «трактор-пневмопричіп-сівалка» в розібраному стані для облегшення транспортування, новий, торгова марка John Deere, країна виробництва UA, виробник John Deere, функціонально з'єднаний зернопроводом та електропроводкою, являє собою єдиний посівний агрегат не точного висівання без центрального приводу». Тобто, товар дійсно складається з двох складових - сівалки та пневмопричепа.

Відповідно до Приміток 3 та 4 до розділу XVI «Машини, обладнання та механізми…» Пояснень до УКТЗЕД комбіновані машини, які складаються з двох або більше машин, що становлять єдиний агрегат та інші машини, призначені виконувати дві або декілька доповнюючих або не пов'язаних між собою різних функцій, повинні класифікуватися за тією машиною або основною функцією, яка є головною у цьому виробі, якщо в контексті не зазначено інше. Коли машина (включаючи комбінацію машин) складається з окремих комплектувальних вузлів (незалежно від того, розміщені вони окремо чи з'єднані між собою трубопроводами, трансмісійними механізмами, електричними кабелями або іншими пристроями), призначених для забезпечення одночасного виконання чітко визначених функцій, що включені до однієї з товарних позицій групи 84 або 85, тоді машину потрібно класифікувати у товарній позиції, що відповідає визначеній функції.

Приміткою 7 до групи 84 Пояснень до УКТЗЕД визначено, що машина, призначена для виконання більш ніж однієї функції, класифікується за основною функцією так, якби вона була єдиною, для якої призначена машина.

Згідно з Приміткою 3 до товарної позиції 8432 сівалки, садильники та розсадосадильні машини для насіння, цибулин, коренеплодів, розсади і т.п., мають ящик, бункер або іншу ємність, іноді встановлену на колесах, і обладнані висівним або садильним апаратом, сошником та загортачем.

Виходячи з вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правильно класифіковано даний товар за кодом 8432301900, оскільки основною функцією посівного комплексу є функція посіву, що притаманна саме сівалкам, він має бункери і обладнані висівним апаратом.

Згідно з поясненнями до товарної позиції 8716 УКТЗЕД визначальною ознакою та основною функцією товарів даної позиції є те, що вони призначені для перевезення вантажів або людей.

В даному ж випадку пневмопричеп є складовою посівного комплексу, і хоча й дійсно має колеса, основною функцією його є саме посівні роботи, а не перевезення вантажів (в даному випадку - посівного матеріалу), тому рішення відповідача про необхідність окремого декларування пневмопричепу, як самостійного транспортного засобу за кодом 871620000, є необґрунтованим.

Щодо правомірності визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс", отримавши картку відмови від 19.10.2012р. з мотивів неправильності коду товару, подало повторну МД від 23.10.2012р., у якій на вимогу митниці задекларувало товар двома окремими кодами УКТ ЗЕД: сівалку - кодом 8432301900, а пневмопричеп - кодом 871620000.

При поданні повторної МД, для визначення вартості окремих товарів для цілей технічного заповнення відповідних граф МД був використаний електронний лист від представництва Джон Дір в Україні, якому було вказано, що в разі замовлення окремих складових посівного комплексу, ціна без врахування транспортних і страхових витрат становить: сівалка (вказано модель) - 57472 дол.США, пневмопричіп (вказано модель) - 46772 дол.США.

Саме ці ціни з додаванням пропорційно врахованих сум транспортних витрат та страхування, що в сумі дорівнювали ціні посівного комплексу 122518,87 дол.США, були вказані позивачем у МД від 23.10.2012р.

На цій підставі позивачем було задекларовано митну вартість за основним методом, оскільки навіть після розбивки товару по кодам, його загальна вартість не змінилася і відповідала інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту. Пакет супровідних документів до даної МД було подано аналогічний первісно поданому.

Проте, відповідач не визнав заявлену за основним методом митну вартість та визначив митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), внаслідок чого останню було збільшено з 122518,87 дол.США до 140200 дол.США, про що митницею 24.10.2012р. винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Сумській митниці надані документи, зазначені в графі 44 МД., яких цілком було достатньо для визначення митної вартості за 1 методом. Так, у інвойсі №719786 від 20.08.2012р. було визначено ціну на товар. Вартість товару, яка визначена в інвойсі, відповідно до р.3 «Умови оплати», сплачується контрагенту шляхом акредитиву, про що свідчить банківська гарантія, яка також надана митниці. При цьому, митному органу також було надано платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 23.10.2012р. щодо переказу грошових коштів на рахунок контрагента в сумі, яка дорівнює зазначеній в інвойсі. Крім того, в самому платіжному дорученні в графі «призначення платежу» чітко вказано саме цей номер та дату інвойсу. За умовами доставки по контракту продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце призначення всередині країни імпорту, а саме місто Суми. При цьому, продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця. Тобто, витрати на транспортування включені у вартість товару. Імпорт даного товару не підлягає ліцензуванню. Складові митної вартості, які повинні додаватися до ціни, яка підлягає сплаті за товари, в даному випадку були відсутні. Отже, митна вартість товару, що була заявлена позивачем, базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних, що явно піддаються обчисленню.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

В свою чергу відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність дій Сумської митниці щодо застосування другого (2а) методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Сумської митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" надмірно сплачені платежі, а саме: податок на додану вартість в сумі 38 208,34 грн. та мито в сумі 49 716,46 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до Сумської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів: податок на додану вартість в сумі 38 208,34 грн. та мито в сумі 49 716,46 грн. - відмовити.

В решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: