Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/32942/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Чаніщі В. Л. Павлович Д. М., Муха С. І., Маріковський О. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 рокуу справі№ 826/2261/14за позовомПублічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі № 826/2261/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 09.12.2013 року № 0000804320.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.6 п. 153.2, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ОТП Банк» з питань правильності відображення в податковому обліку операцій з відступлення/придбання права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) та страхових резервів за такими операціями за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 22.11.2013 року № 1420/43-20/21685166, яким зафіксовано порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, 153.2.6 п. 153.2, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 127 266 585,25 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 року № 0000804320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 127 266 585,25 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 12 013 572,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач при здійсненні оподаткування витрат, понесених ним за спірними договорами з відступлення права вимоги (факторингу) у період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, діючи на підставі та в порядку, встановленому приписами податкового законодавства, а саме: п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, правильно обрав правову норму, яка підлягає застосуванню до факторингових правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договори від 25.06.2011 року № 01/06/11, від 23.09.2011 року № 03/09/11, від 25.11.2011 року № 05/11/11 та інших, що вказані ПАТ «ОТП Банк» у реєстрі договорів купівлі-продажу кредитного портфелю за 2011-2012 роки, відповідно до умов яких ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) передає грошові кошти в розпорядження ПАТ «ОТП Банк» (клієнта) за плату, а ПАТ «ОТП Банк» відступає/зобов'язується відступити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, з урахуванням пп. 153.2.6 п. 153.2, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження податку на прибуток на загальну суму в розмірі 127 266 585,25 грн. стало порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «ОТП Факторинг Україна», на загальну суму в розмірі 573 231 235,97 грн. за перевіряємий період.

Під час перевірки встановлено, що позивач ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є пов'язаними особами, оскільки мають спільного засновника з істотною участю більше 20% статутного капіталу. Зазначені обставини не заперечувалися сторонами по справі.

Згідно із пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти, зокрема, володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку.

Положення п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України визначають склад витрат податкового обліку в операціях з продажу (відступлення) права вимоги. Для операцій з відступлення вимог за фінансовими кредитами витрати становить сума заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. Отже, предметом регулювання п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу є визначення категорій витрат, які враховуються для операцій з відступлення права вимоги на противагу загальним нормам статей 138-139 Податкового кодексу України.

Абзац другий підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначає обмеження розміру витрат за операціями з пов'язаними особами.

Цей розмір не повинен перевищувати доходів від такого продажу.

Отже, предметом регулювання абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України є обмеження розміру витрат за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам безвідносно до категорій (різновидів) таких витрат.

Враховуючи, що на спірні операції з відступлення права вимоги ПАТ «ОТП Банк» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачені абз. другим пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, витрати, понесені в зв'язку з відступленням права вимоги пов'язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем на компенсацію вартості проданої вимоги.

Доводи судів першої та апеляційної інстанцій про нерозповсюдження на спірні правовідносини положень абз. другого пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України у зв'язку із розмежуванням правового режиму операцій продажу товарів/робіт/послуг для підприємств та операцій банківських установ, в тому числі у випадку участі банківських установ в операціях із пов'язаними особами, підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Операції з відступлення права вимоги відрізняються від інших операцій з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

За загальним правилом витрати та доходи від операцій з продажу товарів регулюються правилами статей 136-139 Податкового кодексу України. Водночас, доходи та витрати за операціями з продажу такого різновиду товару, як право вимоги визначаються згідно з приписами пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України. Саме для розмежування відповідних операцій, а отже, правил визначення доходів і витрат за ними, поняття відступлення права вимоги має окреме визначення в Податковому кодексі України.

Тобто відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток є окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів. Натомість така операція є в розумінні п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, що відступає право вимоги за компенсацію.

Вищенаведене також спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що обмеження, встановлені абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України в контексті договору факторингу щодо вартості права вимоги поширюються виключно на фактора, що надає відповідну послугу - фінансування під відступлення права вимоги.

Колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції було безпідставно визнано протиправним донарахування позивачу податку на прибуток на загальну суму в розмірі 127 266 585,25 грн.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 826/2261/14 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак