Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Київ К/9991/4171/11

№ К/9991/4171/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2009

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010

у справі № 2-а-668/09 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Мрія 2000»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0002602301/0 та від 16.01.2009 № 0002602301/1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 апеляційні скарги ДПІ у м. Житомирі та ПП «Мрія 2000» задоволені частково: постанову суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 16.01.2009 № 0002592301/1 та у частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 29.10.2008 № 0002602301/0, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 16.01.2009 № 0002592301/1; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 17.10.2008 № 5803/23-1/31052698/0110, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): занижено валові доходи у податковому обліку за 1-й та 2-й квартали 2008 року на 23035,00 грн. у зв`язку з не включенням до їх складу доходу від операцій із безоплатного надання товарів ТОВ «Елсі А» та ДП «Елсі плюс», у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 5758,00 грн. у податковому обліку за 1-2 квартали 2008 року

Крім того, перевіряючими встановлено порушення позивачем норм пунктів 4.1 та 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижено податок на додану вартість у податковому обліку за вересень, грудень 2006 року, лютий, серпень, вересень, листопад 2007 року, січень, березень, квітень, травень, червень 2008 року на загальну суму 64357,00 грн. у зв`язку із заниженням бази оподаткування при реалізації продукції за цінами нижче звичайної ціни, за яку взято митну вартість при імпорті товару.

За результатами перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0002592301/0 - про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 7048,00 грн., у т.ч.: 5758,00 грн. - за основним платежем, 1290,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 29.10.2008 № 0002602301/0 - про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 96536,00 грн., у т.ч.: 64357,00 грн. - за основним платежем, 32179,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. За наслідками процедури адміністративного оскарження ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.01.2009 № 0002592301/1 - про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6983,00 грн., у т.ч.: 5708,00 грн. - за основним платежем, 1275,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 16.01.2009 № 0002602301/1 - про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 88724,00 грн., у т.ч.: 59149,00 грн. - за основним платежем, 29575,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивач імпортував на територію України комплектуючі до комп'ютерів, які в подальшому були передані на підставі договорів купівлі-продажу ДП «Елсі Плюс»та ПП «Брейвер» за цінами нижчими від митної вартості, вказаної у вантажній митній декларації.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства (підпункт 4.3 ст.4 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

Разом з тим, як встановлено у судовому процесі, за рівень звичайних цін при донарахуванні позивачу суми податкових зобов'язань з операцій з продажу комплектуючі до комп'ютерів на внутрішньому ринку згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, була взята митна вартість товару, задекларована позивачем при ввезенні товару на митну територію України в режимі імпорту.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Оскільки формування цін на внутрішньому ринку відбувається в умовах, які не можна вважати співставними з правилами визначення митної вартості товару, що ввозиться на митну територію України, податковий орган визначив рівень звичайних цін при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації імпортованих комплектуючі до комп'ютерів на рівні митної вартості, яка визначена у ВДМ, з порушенням норм підпунктів 1.20.1 та 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на це висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу комплектуючі до комп'ютерів рівню звичайних цін відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Разом із тим, до помилковим є висновок апеляційного суду щодо неправомірності збільшення у податковому обліку позивача валових доходів у податковому обліку за 1-2-й квартали 2008 року на 23035,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, апеляційний суд прийшов до висновку, що за наслідками операцій із безоплатної поставки ТОВ «Елсі А» та ДП «Елсі плюс» товарів у позивача не виникає обов`язок збільшити валові доходи.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цього пункту).

За визначенням пункту 1.31 ст. 1 цього Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 1.23 ст.1 цього Закону встановлено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Під час перевірки позивач надав видаткові накладні на поставку ТОВ «Елсі А» та ДП «Елсі плюс» обладнання до комп'ютерів та супроводжуючих товарів від 21.01.2008 № 0121537 та № 0121570 на загальну суму 3737,28 грн. та 2903,30 грн. відповідно; від 25.04.2008 № 0425582, від 18.04.2009 № 0418548, від 27.05.2009 № 0527573, від 14.05.2009 № 0514570 на суми 10186,08 грн., 292,61 грн., 6355,73 грн. та 4166,24 грн. (з ПДВ) (а.с.64, т.1).

За фактом відвантаження товарів у позивача виник обов'язок збільшити суму валових витрат в податковому обліку незалежно від отримання компенсації їх вартості.

Висновок суду апеляційної інстанції не відповідає правовому регулюванню вищенаведених правових норм, а позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2009 № 0002592301/1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі вищевикладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, а позов - задоволенню у частині скасування податкового повідомлення-рішення 16.01.2009 № 00022602301/1.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги, як це встановлено частиною 2 ст. 220 КАС.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково, змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010, скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2009.

Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 16.01.2009 № 00022602301/1.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко