Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/9991/91521/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а-1364/10/1370 (34106/10/9104)

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення від 04.06.2009 № 0003651710/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 13383,39 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.12.1996 №103ц, акту прийому-передачі від 27.01.1997 № 103ц членами трудового колективу Державного комунального підприємства побутового обслуговування салону-перукарні «Чародійка» (далі - ДКППО салону-перукарні «Чародійка»), в тому числі і ОСОБА_2, придбано об'єкт приватизації - майно ДКППО салону-перукарні «Чародійка» за ціною в сумі 239508 грн., в тому числі: 184508 грн. - готівкові кошти, 55000 грн. - іменні приватизаційні сертифікати.

Відповідно до нової редакції Статуту ТОВ «Чародійка» від 04.11.2002 ОСОБА_2 є одним із засновників-учасників підприємства. Частка в статутному фонді складає 1,065%, в тому числі: 0,859% - частка, придбана за готівкові кошти, що становить 2050 грн.; 0,209% - частка, придбана шляхом внесення іменних приватизаційних сертифікатів, що становить 500 грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2007 ОСОБА_2 (продавець) здійснено продаж ТОВ «Торговий дім «Софі» (покупець) частки в статутному фонді ТОВ «Чародійка».

Згідно з п. 3 вказаного договору сторони оцінюють частку продавця в статутному фонді ТОВ «Чародійка» в сумі 111007,08 грн.

На підставі договору від 13.10.2008 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу від 01.03.2007 сторонами доповнено п. 3 договору від 01.03.2007 абзацом, згідно з яким частка у статутному фонді ТОВ «Чародійка» продавця у розмірі 0,859% (набута за готівкові кошти в сумі 2050 грн.) складає 3007,08 грн., а частка в розмірі 0,209 % (набута шляхом внесення іменних приватизаційних сертифікатів) складає решту ціни, зазначеної в п. 3.

ОСОБА_2 25.09.2008 подано декларацію про доходи за 2007 рік, в якій задекларовано дохід від продажу частки в статутному фонді ТОВ «Чародійка» в сумі 957,08 грн.

Відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 № 0003651710/0 про визначення позивачці податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 13383,39 грн.

Підставою для прийняття відповідачем відповідно до п.п. «г» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 III податкового повідомлення-рішення від 04.06.2009 № 0003651710/0 про визначення позивачці податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 13383,39 грн. слугували висновки податкового органу про порушення позивачкою вимог п. 4.1, п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.6.1, п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889 IV (далі - Закону № 889-IV), що полягало в заниженні загального річного оподатковуваного доходу у зв'язку з неправильним розрахунком фінансового результату при здійсненні операцій з інвестиційними активами.

В обґрунтування касаційної скарги позивачка вказує на те, що податковим органом здійснено неправильний розрахунок фінансового результату за операціями з продажу частки у статутному фонді. На думку позивачки, інвестиційний прибуток за вказаним операціями дорівнює різниці доходу, одержаного від продажу частки у статутному фонді ТОВ «Чародійка» у розмірі 0,859% (набутої за готівкові кошти), який складає 3007,08 грн., та витрат, понесених у зв'язку придбанням частки у статутному фонді ТОВ «Чародійка» в розмірі 0,859% за готівкові кошти в сумі 2050 грн. (3007,08 грн. - 2050 грн. = 957,08 грн.). При цьому позивачка вважає, що дохід від відчуження частки у статутному фонді, який бере участь в розрахунку фінансового результату за вказаними операціями, з урахуванням положень п.п. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV, складає 3007,08 грн., як визначено сторонами в договорі від 13.10.2008 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу від 01.03.2007. Крім того, в обґрунтування неправомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення позивачка вказує на те, що вона не є найманим працівником, що виключає підстави для визначення їй податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. «в» п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Згідно з пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

У відповідності до ст. 7.1. ст. 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Згідно з пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

При цьому під терміном «інвестиційний актив» за змістом абз. «а» п.п. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Враховуючи викладене, дохід фізичної особи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з корпоративними правами (продажу частки у статутному фонді підприємства) підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу та оподатковуватись за ставкою в розмірі 15%.

Разом з тим відповідно до вимог п.п. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.

Таким чином, при обчисленні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб не включається дохід від відчуження таких активів, які одержані фізичною особою-продавцем цих активів шляхом внесення приватизаційних сертифікатів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, частка позивачки у статутному фонді, що придбана в обмін на приватизаційний майновий сертифікат, отриманий нею відповідно до закону, доход від продажу якої не включається складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, становить 0,209% від розміру придбаної нею частки у статутному фонді.

Враховуючи викладене, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивачки включається лише дохід, отриманий від продажу частки у статутному фонді, що становить 0,859% від розміру придбаної нею частки у статутному фонді за готівкові кошти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом при здійсненні розрахунку фінансового результату за операціями з інвестиційними активами позивачки було враховано вказану пільгу та обчислено дохід від відчуження тієї частки у статутному фонді, що становить 0,859% від розміру придбаної позивачки частки у статутному фонді за готівкові кошти в сумі 2050 грн., методом математичної пропорції: (111007,08грн. х 0,859%)/1,065% = 89222,59 грн.

Таким чином, податковий орган вважає, що інвестиційний прибуток позивачки, який підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу та підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 15 %, складає 89222,59 грн. і саме з цієї суми ним вирахувано податок на доходи фізичних осіб в сумі 13383 грн.

Разом з тим податковим органом при розрахунку інвестиційного прибутку не враховано вимоги п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889 IV, згідно з якими інвестиційний прибуток, який включається до складу загального оподатковуваного доходу, дорівнює доходу, отриманому від продажу інвестиційного активу, зменшеному на суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. В результаті цього доход, отриманий від продажу інвестиційного активу, що складає 89222,59 грн. податковим органом не зменшено на витрати в сумі 2050 грн., понесених у зв'язку з придбанням такого активу за готівкові кошти.

Враховуючи викладене, інвестиційний прибуток від операцій з продажу інвестиційних активів позивачки складає 87172,59 грн. (89222,59 грн. - 2050 грн.), а не 89222,59 грн., як вказує відповідач.

З огляду на зазначене, враховуючи ставку оподаткування, встановлену п. 7.1 ст. 7 Закону № 889 IV, податкове зобов'язання, утримане з доходу від операцій з інвестиційними активами та яке підлягає сплаті позивачкою, становить 13075,14 грн. (87172,59 грн. х 15%).

В обґрунтування касаційної скарги позивачка вказує на те, що дохід від відчуження її частки у статутному фонді ТОВ «Чародійка» в розмірі 0,859% самостійно визначений сторонами в договорі від 13.10.2008 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу від 01.03.2007 і складає - 3007,08 грн. При цьому наголошує на тому, що саме вказана сума бере участь у розрахунку фінансового результату від продажу інвестиційного активу, а інвестиційний прибуток від операцій з інвестиційними активами складає 957,08 грн. (3007,08 грн. - 2050 грн.)

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості вказаної позиції позивачки, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту положень абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, абз. 1 ч. 1 ст. 632, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що ціна продажу майна є істотною умовою договорів купівлі-продажу та за загальним правилом встановлюється за домовленістю сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з договором купівлі-продажу від 01.03.2007 сторонами визначено ціну договору в сумі 111007,08 грн., за якою позивачка відчужує свою частку в статутному фонді ТОВ «Чародійка» у розмірі 1,065%.

Оскільки сторонами повністю виконано зобов'язання за договором від 01.03.2007, зокрема позивачка отримала кошти від продажу частки в статутному фонді, у зв'язку з чим в неї виник обов'язок задекларувати такий дохід у вигляді інвестиційного прибутку до 01.04.2008 (п.п. «г» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ), тобто раніше, ніж було укладено договір від 13.10.2008 про внесення змін та доповнень до основного договору від 01.03.2007, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність обчислення доходу позивачки від продажу інвестиційного активу, виходячи із ціни договору від 01.03.2007, а - визначення інвестиційного прибутку, з якого визначається податок на доходи фізичних осіб, виходячи з частки доходу, отриманого від продажу корпоративних прав, придбаних за грошові кошти.

Щодо посилань позивачки на безпідставність визначення відповідачем податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів найманих працівників, оскільки вона не є найманим працівником, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до розділу І наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кодом 11010000 визначено «Податок з доходів фізичних осіб», який розподіляється на «Податок з доходів найманих працівників» (код 11010100), «Податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності» (код 11010200), «Податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті » (код 11010300) тощо.

Разом з тим вказаним Наказом не передбачено конкретного коду бюджетної класифікації для податку з доходів фізичних осіб, одержаних фізичними особами від операцій з інвестиційними активами.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень у визначенні відповідачем позивачці податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від операцій з інвестиційними активами за кодом бюджетної класифікації, який відноситься до податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2009 № 0003651710/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 308,25 грн. (13383,39 грн. - 13075,14 грн.), суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, задовольнивши позов в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 в такій редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 04.06.2009 № 0003651710/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 308,25 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун