Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/2765/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "СМОЛИ" до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № 04-05-05-15/8257 від 02.07.2013 року,- ВСТАНОВИЛА:ДП "СМОЛИ" звернулося в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просило: визнати дії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області протиправними та незаконними; скасувати пункти 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області відповідно до листа «Про усунення порушень» від 02.07.2013 р. № 04-05-15/8257.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 804/11544/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та незаконними дії ДФІ в Дніпропетровській області в частині вимоги усунути порушення, що викладені в пунктах 6, 7, 10 листа "Про усунення порушень" від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257. Скасовано пункти 6, 7, 10 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області відповідно до листа "Про усунення порушень" від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Скасовано пункти 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відповідно до листа «Про усунення порушень» від 02.07.2013 р. № 04-05-15/8257. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що ДФІ в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Смоли» за період з 01.07.2011 р. по 01.02.2013 р., за результатами якої складений акт № 05-21/68 від 23.05.2013 р.

На підставі даного акту ДФІ в Дніпропетровській області направлено Підприємству лист-вимогу від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257 «Про усунення порушень»

ДП «Смоли», вважаючи вищенаведені дії по висуванню вимог, викладених у п.п.2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 листа-вимоги від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257, та безпосередньо самі вказані вимоги незаконними, звернулося з даним позовом до адміністративного суду.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання та висування вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

На момент проведення ревізії діяльність державної фінансової інспекції регулювалась Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 р. №2939-XII (далі - Закон № 2939).

За приписами ч.2 ст.2 Закону № 2939 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в Акті (ч.1 ст.4 Закону № 2939).

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону № 2939 визначено, що службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (далі - Порядок № 550), згідно п.3 якого акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Згідно абз.1 п.16 Порядку № 550 ревізія проводиться шляхом документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником.

У п.49 Порядку № 550 визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відповідно до п.50 вказаного Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

При цьому, згідно п.7 ст.10 Закону № 2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, при складанні листа-вимоги від 02.07.2013 р. відповідач мав необхідний обсяг повноважень і дії по висуванню таких вимог державному підприємству відповідають приписам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання дій ДФІ в Дніпропетровській області протиправними та незаконними.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними пункти вимоги органу державного фінансового контролю, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Вирішуючи спір про визнання незаконною та скасування вимоги органів державної фінансової інспекції, колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на правову позицію Верховного суду України, висловлену у Постанові №21-120а-15 від 21.04.2015, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, орган державної фінансової інспекції пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державного підприємства "СМОЛИ" до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № 04-05-05-15/8257 від 02.07.2013 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: