Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/36537/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року

у справі № 2а-1870/9520/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмаліт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмаліт" задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 23282,44 грн. основного платежу та 10694,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю позивачу у задоволені позовних.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Сумською міською радою та позивачем укладено Договір оренди земельної ділянки № 1170 від 17.12.2004 року (надалі - Договір № 1170), відповідно до якого позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 4866 кв.м., за адресою: м. Суми вул. Машинобудівників, 1, терміном до 26.03.2013 року.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (Додаток № 5 до вищезазначеного договору), нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки, на момент укладення договору, становила 99,72 грн.

Відповідно до розділу 3 вищезазначеного договору, складовими частинами розрахунку орендної плати є: розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка землі, станом на момент укладення договору та коефіцієнта індексації, що враховується при щорічному перерахунку грошової оцінки землі; орендна плата обов'язково перераховується щорічно станом на 01 січня поточного року в разі зміни розміру коефіцієнта індексації, що застосовується при проведенні розрахунку грошової оцінки землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до відповідача подано:

- податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 3297 від 27.01.2010 року, в якій узгоджено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік у сумі 6693,37 грн. При цьому, позивачем при розрахунку орендної плати використано нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки у розмірі 99,72 грн.;

- уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 9008100065 від 21.09.2011 року, в якій узгоджено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за вересень-грудень 2011 року у сумі 4390,56 грн. При цьому, позивачем при розрахунку орендної плати використано нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки у розмірі 246,08 грн.

- податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 9002644617 від 31.01.2012 року, в якій узгоджено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень - серпень 2012 року у сумі 9704,72 грн. При цьому, позивачем при розрахунку орендної плати використано нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки у розмірі 99,72 грн.

19 жовтня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за 2010 рік, вересень-грудень 2011року та січень-серпень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 2, 17, 23 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, пп. 288.5.1 п. 288.5, п. 288.7 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0007261502/56660 від 07.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 50043,38 грн., в тому числі за основним платежем - на 33993,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 16049,84 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік в розмірі 6243,27 грн. основного боргу та 3121,64 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку і визначенні податкового зобов'язання з орендної плати за відповідні періоди 2010 року позивач правомірно застосував суму нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 99,72 грн. за 1 кв.м., зазначену у Додатку № 5 до договору оренди. Із зазначеними висновками погодився і суд апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про плату за землю", чинного на час виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 14 вищезазначеного Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно використано нормативну грошову оцінку за 1 кв.м. земельної ділянки в розмірі 99,72 грн., оскільки згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки, виданого управлінням Держкомзему у м. Суми 20.01.2010 року №155/01-17, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки з 2010 року складає 246,08 грн. При цьому, податковий посилається на приписи п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, яким встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Проте, зазначені доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, Договором №1170 встановлено нормативну грошову оцінку за 1 кв.м. земельної ділянки саме в розмірі 99,72 грн., жодних змін до вказаного договору сторонами не вносилось.

Зазначена позиція також збігається з висновками Верховного суду України, викладеними в його постанові від 11 червня 2013 року у справі №21-443а12. У вказаній постанові Верховний суд України зазначив, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому, посилання відповідача на порушення позивачем норм Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки він набув чинності з 01.01.2011 року, а порядок розрахунку орендної плати за землю у 2010 році регулювались нормами Закону України "Про плату за землю".

Також, податковий орган в касаційній скарзі зазначає, що між Сумською міською радою та позивачем укладено Додаток до Договору №1170, яким визначено на 2008 рік нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 201,73 грн. за 1 кв.м. Зазначені доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки зазначеним додатком внесено зміни до Договору № 1170 саме на 2008 рік, а тому, в 2010 році позивачем правомірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки, встановлений в Додатку № 5 до Договору №1170.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за січень-серпень 2012 року в розмірі 11351,41 грн. основного боргу та 7121,92 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку і визначенні податкового зобов'язання з орендної плати за відповідний період 2012 року позивач правомірно застосував суму нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 99,72 грн. за 1 кв.м., зазначену у Додатку № 5 до договору оренди. Із зазначеними висновками погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п. 281 ст. 280 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Приписами п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 та 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого управлінням Держкомзему у м. Суми 20.01.2010 року № 155/01-17, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. орендованої позивачем земельної ділянки з 2010 року складає 246,08 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати Договором 1170 є меншим мінімального розміру, встановленого Податковим кодексом України, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги в частині заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянки за січень-серпень 2012 року на 11351,41 грн.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що з набранням чинностi Податковим кодексом України рiчний розмiр орендної плати за земельнi дiлянки державної та комунальної власностi, який пiдлягає перерахуванню до бюджету, має вiдповiдати вимогам пiдпункту 288.5.1 пункту 288.5 статтi 288 цього Кодексу та є пiдставою для перегляду встановленого розмiру орендної плати. При цьому, виходячи iз принципу прiоритетностi норм Податкового кодексу України над нормами iнших актiв у разi їх суперечностi, який закрiплений у пунктi 5.2 статтi 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору вiдповiдних змiн розмiр орендної плати в будь-якому разi не може бути меншим, нiж встановлений пiдпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статтi 288 Податкового кодексу України.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 5687,76 грн. основного боргу та 1896,92 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем в уточнюючій податковій декларації з плати за землю № 7760/152/32185616 від 21.10.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0012931502/104228 від 22.12.2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції з орендної плати за земельні ділянки за січень - серпень 2011 року. Тобто, позивачу в податковому повідомленні-рішенні № 0007261502/56660 від 07.11.2012 року повторно донараховано відповідне грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за червень - серпень 2011 року.

Згідно статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач визнав помилковість донарахування позивачу суми грошового зобов'язання по вже перевіреному періоду, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано скасовано податкове повідомлення-рішення №0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 5687,76 грн. основного боргу та 1896,92 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій протиправно скасовано податкове повідомлення-рішення №0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за січень-серпень 2012 року в розмірі 11351,41 грн. основного боргу та 7121,92 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій. А тому, судові рішення першої та апеляційної інстанції у відповідній частині підлягають скасуванню.

Водночас, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0007261502/56660 від 07.11.2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік та червень-серпень 2011 року в розмірі 11931,03 грн. основного боргу та 5018,56 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, є законним та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року у справі № 2а-1870/9520/12 в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0007261502/56660 від 07.11.2012 року Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Енмаліт" грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 11351,41 грн. основного боргу та 7121,92 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року у справі № 2а-1870/9520/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.М. Лосєв Судді: Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна