ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року                              м. Київ                    К/9991/32314/12

№ К/9991/32688/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                     Рибченка А.О.

суддів:                                                    Олендера І.Я.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, до якої приєдналось Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області,

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року

у справі № 2а-11788/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби,

Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (далі – ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі – Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС; відповідач-1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (далі – Управління ДКС України у м. Луганську Луганської області; відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000732360 від 18 листопада 2011 року, зобов’язати відповідача-1 подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з бюджету за серпень 2011 року, в розмірі 462 186,00 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на його користь зазначену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000732360 від 18 листопада 2011 року. Зобов’язано Ленінську МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС подати Управлінню ДКС України у м. Луганську Луганської області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з бюджету за серпень 2011 року, в розмірі 462 186,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» судові витрати в розмірі 1 004,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач-1 оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про зміну постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року шляхом викладення третього та п’ятого абзаців резолютивної частини у відповідних редакціях, а також скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року.

Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС в поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове – про повну відмову в задоволенні позову.

          В заяві про приєднання до касаційної скарги податкового органу відповідач-2 підтримує її вимоги, а в запереченні на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити, а касаційну скаргу відповідача-1, до якої приєдналось Управління ДКС України у м. Луганську Луганської області, – залишити без задоволення, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 828/23-616/36129430 від 17 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000732360 від 18 листопада 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 462 186,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – ПК України) у зв’язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, несплачених до бюджету контрагентами в ланцюгах постачання.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач-1 вказував, зокрема, на наявність у ланцюгах постачання підприємств, які не перебувають за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Визнаючи протиправним та скасовуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

          Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

          Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

          Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

          Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В наведеному випадку судами з’ясовано, що реальний характер розглядуваних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких належних доказів на підтвердження фіктивного характеру проведених поставок не подано.

          Доводи відповідача-1 про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» в ланцюгах постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, якщо контрагенти, в тому числі ті, які не були безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг), не виконали своїх зобов’язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

          Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000732360 від 18 листопада 2011 року слід визнати правильним.

В той же час, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що зобов’язання податкового органу подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, не є належним способом захисту порушеного права та не гарантує дотримання інтересів позивача.

Так, згідно з пунктами 200.7, 200.8, 200.9, 200.10, 200.11 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

За правилами пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

          Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, у разі встановлення достовірності заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, а також підтвердження дотримання ним процедури декларування та заявлення до повернення відповідної суми, у держави виникає обов’язок здійснити бюджетне відшкодування. Відповідно, якщо відшкодування заявленої суми податку на додану вартість своєчасно не здійснено, платник має можливість скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

          Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції – змінити.

Керуючись статтями 220 222 223 225 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» задовольнити, а касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, до якої приєдналось Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, залишити без задоволення.

          Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року змінити, виклавши третій та п’ятий абзаци її резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 462 186,00 грн.»

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 008,00 грн.»

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

          Судді                                                                                          Олендер І.Я.

Приходько І.В.