Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/62872/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. у справі № 2-а-4974/12/2670 за позовом ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" звернулось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про:

- визнання протиправними дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо надіслання рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010р. в строки, що суперечать вимогам п. 7 порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007р. №1409;

- визнання протиправним рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012р. про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010р.;

- зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України порушено законодавчо встановлені строки на видачу висновку або письмової відмови. А також безпідставно відмовлено в наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, що зумовило накладення на ВАТ «ФСК «Море» штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р., в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. надійшла касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2010 року між ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» та ВАТ «Центр судноремонту «Звездочка» Росія, укладено Контракт № 4/258-10 на постачання 16 штук нагнітачів осьових типу НОЮ за ТУ 5.475-12401-85.

Згідно пункту 6 Контракту перша партія виробів повинна бути поставлена не пізніше 360 календарних днів з моменту отримання авансового платежу. Постачання інших партій, здійснюється продавцем відповідно до строків, зазначених в специфікації до Контракту, а саме: друга партія - 31 березня 2012 року, третя партія - 31 липня 2012 року, четверта партія - 30 квітня 2013 року.

25.08.2010 року сплачено 45% авансового платежу меморіальним ордером № 12 по рахунку № 1. 23.12.2010 року сплачено 15% авансового платежу меморіальним ордером № 51 по рахунку № 2.

23.01.2012 року ВАТ «ФСК «Море» отримало лист № 16/ФО/-018 від 23.01.2012 року з проханням підписати додаткову угоду № 7, тим самим змінити строк поставки другої партії, у зв'язку з тим що товар вимагає суттєвого доопрацювання, яке вони будуть виконувати власними силами.

16.01.2012 року між ВАТ «ФСК «Море» та ВАТ «ЦС «Звездочка» укладено додаткову угоду № 7 до Контракту, якою змінено строк поставки другої партії товару з 31.03.2012 року на 31.05.2012 року.

15.02.2012 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі з листом №161/332 про видачу висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом № 4/258-10 від 29.07.2010 року.

14.03.2012 року Міністерство економічного розвиту і торгівлі України листом № 4122-07/44-В повідомило позивача, що обґрунтування чергового продовження строків розрахунків за контрактом недостатні, а у Міністерства відсутні правові підстави для видачі чергового висновку щодо продовження строків розрахунків за контрактом.

Позивач не погоджується з таким висновком відповідача та вважає його протиправним, оскільки останнім було порушено строки розгляду його клопотання про продовження строку виконання контракту.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень, та довів правомірність своїх дій.

Однак колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції на час спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції на час спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення (стаття 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Порядок розгляду Мінекономрозвитку України документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - висновок), а також підстави для відмови у його видачі регулюється Положенням, затвердженим наказом Міністерства економіки України N 15 від 18 січня 2008 року.

Пункт 5 цього Положення визначає, що для отримання висновку резиденти подають Мінекономрозвитку України документи, визначені пунктом 4 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року N 1409 (далі - Порядок продовження строків розрахунків). Якщо резидент звертається за висновком щодо чергового платежу (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) за зовнішньоекономічним договором (контрактом), за яким раніше вже надавалися висновки, то він подає до Мінекономрозвитку України лише документи, що стосуються цього платежу.

Пунктами 4, 5, 7, 9, 10 Порядку встановлено, що для одержання висновку резидент подає Мінекономіки такі документи: 1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період; 2) засвідчені в установленому порядку копії: зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українській мові; свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - резидента; документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг). Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономіки. Строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів.

Мінекономіки розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави. У видачі висновку може бути відмовлено в разі: 1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію; після закінчення встановлених строків; 2) невідповідності поданих резидентом документів законодавству.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що перелік підстав для відмови у видачі висновку є вичерпним.

Відтак, вирішуючи даний спір, судам належало перевірити відповідність зазначених відповідачем мотивів відмови у видачі висновку вказаним вимогам.

Між тим, відмовляючи в позові про визнання протиправними дій та рішення відповідача стосовно відмови у наданні висновку, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем всупереч приписам пункту 4 Порядку не надано всіх документів, необхідних для отримання позитивного висновку.

Також суди послалися на порушення позивачем вимог пункту 6 Положення, оскільки необхідність чергового продовження строків розрахунків за контрактом позивачем не необґрунтовано та не підтверджувалось документально.

Водночас судами зазначено, що порушення Міністерством вимог пункту 7 Порядку продовження строків розрахунків за контрактом не є достатньою підставою для визнання акта недійсним, оскільки таке порушення у даному випадку не спричинило прийняття неправильного акту.

Однак такі висновки судів суперечать наявним матеріалам справи і змісту оскаржуваного рішення, який зводиться до того, що позивачу вже неодноразово надавались позитивні висновки про продовження строків розрахунків; позивач мав можливість уникнути необхідності перенесення строків поставки товару шляхом застосування до контрагента передбачених пунктом 6.3 контракту штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. При цьому, про не подання позивачем необхідних документів в рішенні взагалі не йдеться.

На дійсні підстави для відмови у видачі висновку суди увагу не звернули, натомість безпідставно вдалися до оцінки документів, поданих позивачем до Мінекономіки України.

За таких обставин, висновки судів про правомірність відмови у задоволенні заяви позивача з підстав не подання останнім необхідних документів є необґрунтованими, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Разом з цим, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлено. При цьому помилковість правової позиції судів спричинена неправильним застосуванням норм процесуального права та неврахуванням норм матеріального права.

Так, за висновком колегії суддів, наявні матеріали справи достеменно свідчать, що відповідач незаконно відмовив позивачу у видачі висновку, оскільки зазначив підстави, які не передбачені пунктом 4 Порядку.

При цьому, слід зазначити, що відповідні посилання відповідача - органу державної влади - на необхідність вжиття позивачем передбачених контрактом заходів суперечать загальному принципу господарювання в Україні щодо заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Таку правову позицію підтримав і Верховний Суд України в своєму рішенні від 02 жовтня 2012 року.

Згідно зі статтею 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що жодних законних підстав для відмови у видачі висновку відповідач не зазначив та в судовому процесі не довів, вимоги позивача про скасування оскаржуваного рішення ґрунтуються на нормах права, тому підлягають задоволенню.

Наведене стосується і вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом 4/258-10 від 29.07.2010р.

Враховуючи, що відмова в цій частині заявлених вимог мотивована судами безпідставністю позову про скасування рішення відповідача, колегія суддів, дійшовши протилежного висновку, вважає їх обґрунтованими та законними.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Постановила:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо надіслання рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012р. про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010р. в строки, що суперечать вимогам п. 7 порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007р. №1409;

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №4122-07/44-В від 14.03.2012р. про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010р. з Відкритим акціонерним товариством «Цент судоремонта «Звездочка» (Російська Федерація).

Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати Відкритому акціонерному товариству "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" висновок про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010р. на суму 392582000 рос. руб., з додатком, додаткова угода №1 від 25.08.10р., додаткова угода №2 від 21.12.10р., додаткова угода №3 від 23.03.11р., додаткова угода №14 від 15.07.11р., додаткова угода №5 від 28.09.11р., додаткова угода №6 від 16.12.11р., додаткова угода №7 від 23.01.12р.,

- на суму 78 516 400,00 (сімдесят вісім мільйонів п'ятсот шістнадцять тисяч чотириста) рос.руб. з 31.03.2012року до 31.05.2012року;

- на суму 19 629 100,00 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот двадцять дев'ять тисяч сто) рос.руб. з 31.03.2012року до31.05.2012року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: