Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/10152/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненко А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" до Київська регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Астракем-Україна» звернулося з позовом про визнання протиправними та скасування: рішень Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 року №100190000/2012/411595/1 та від 27.11.2012 року №100190000/2012/411604/2; карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської регіональної митниці від 23.11.2012 року №10019000/2012/41457 та від 27.11.2012 року №10019000/2012/41465 та про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Астракем-Україна» сплачені ним, відповідно до рішень Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 року №100190000/2012/411595/1 та від 27.11.2012 року №1001190000/2012/411604/2, суми гарантійних зобов'язань у розмірі 23361,54 грн. та у розмірі 22406,90 грн., відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 №100190000/2012/411595/1 та від 27.11.2012 №100190000/2012/411604/2. Визнано протиправними та скасовано картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської регіональної митниці від 23.11.2012 №10019000/2012/41457 та від 27.11.2012 №10019000/2012/41465. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів).

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні підстави для зміни судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.08.2012 між компанією «Астра Індастріал Комплекс Ко. Лтд, Добрива і Агрохімікати «Астракем», Королівство Саудівська Аравія (продавець) та ТОВ «Астракем-Україна» (покупець) укладено контракт №3-UA-2013 від 07.08.2012 року, на виконання умов якого позивачем 21 листопада 2012 року була подана до митниці декларація митної вартості від 21.11.2012 року №100190000/2012/414397 та додаткові документи на підтвердження митної вартості, згідно з декларацією задекларовано митну вартість товарів за кодами УКТЗЕД 3105609000 та УКТЗЕД 3104300000, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів.

У зв'язку із виникненням у митниці сумнівів в правильності зазначеної позивачем ціни товару відповідачем зобов'язано позивача надати додаткові документи.

Виходячи із наданих позивачем документів, 23 листопада 2012 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.11.2012 року №100190000/2012/411595/1, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів. Крім цього, митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/2012/41457.

Крім того, позивачем 22.11.2012 була подана до митниці декларація митної вартості від 22.11.2012 №100190000.2012.414531, згідно з якою задекларовано митну вартість товарів із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів

У зв'язку із виникненням у митниці сумнівів в правильності зазначеної позивачем ціни товару відповідачем зобов'язано позивача надати додаткові документи.

Виходячи із наданих позивачем документів, 27.11.2012 року Київською регіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 27.11.2012 року № 100190000/2012/411604/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом визначення митної вартості товарів та склав картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2012/41465.

Позивач з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав митному органу заяви про митне оформлення товарів в режимі під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, яка визначена декларантом, а також різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню.

Враховуючи, що висновок судів, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами при вирішенні спору в цій частині було правильно застосовано норми матеріального права.

В постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15 зазначено:

"Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

У зв'язку з цим, Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митний орган надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

Отже в частині стягнення надмірно сплачених сум вбачаються підстав для зміни судових рішень на підставі статті 225 КАС України з зобов'язанням митницю надати управлінню Державної казначейської служби висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 232 КАС України,колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року змінити в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплачених платежів розмірі у розмірі 23361 грн. 54 коп. та у розмірі 22406 грн. 90 коп. В цій частині зазначити:

Зобов'язати Київської міжрегіональну митницю Міндоходів надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів у розмірі 23361 грн. 54 коп. та у розмірі 22406 грн. 90 коп.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець