Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. м. Київ К/800/11403/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 1 січня 2014 року по 31 травня 2014 року в сумі 6973 грн. 86 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен проводити оплату фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-травень 2014 року в сумі 359 грн. 44 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва як платник страхових внесків.

Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на адресу відповідача надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за січень-травень 2014 року в сумі 6973 грн. 86 коп. Однак, відповідачем вказані витрати відшкодовані не були.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які отримали право на пенсію після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а інші витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодуванню не підлягають.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на законі.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року (справа № 21-113а15), 10 вересня 2013 року

(справа № 21-215а13), 17 грудня 2013 року (справа № 21-453а13) 30 червня 2015 року (справа № 21-171а15), 4 листопада 2015 року (справа № 21-3415а15).

Проте, вирішуючи спір суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вищенаведених вимог Закону та правових позицій не врахував та дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки розмір заборгованості Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний період не оспорюється, а оспорюється лише обов'язок відповідача відшкодувати позивачу вказані витрати, тобто суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, то судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням у цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» (юридична адреса: 03067, м. Київ, вул. Шутова, 16, р/р 26007301230216 в філії Жовтневе відділення ПІБ м. Києва, МФО 322067, ЄДРПОУ 14311181) на користь управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (м. Київ, 03151, вул.. Керченська, 5-А, р/р 256023012613 в Головному управлінні Ощадбанку по Києву та Київській області ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 322669, ЄДРПОУ 26063727) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 6614 грн. 42 коп.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк