Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.01.2016 року у справі №2а-1464/12/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. м. Київ К/800/10806/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя (далі - Управління) на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати вимогу Управління від 30 січня 2012 року № Ф-11 про сплату боргу в сумі 1 762, 80 гривні протиправною та відкликати її з Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції міста Севастополя, а також зобов'язати Управління виконати частину четверту статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він одночасно є фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) та пенсіонером за віком, а відтак згідно з частиною четвертою статті 4 Закону N 2464-VI звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління від 30 січня 2012 року № Ф-11 про сплату боргу в сумі 1 762, 80 гривні.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

В своєму запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, а тому підстави для їх скасування відсутні.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, суд, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем; знаходиться на спрощеній системі оподаткування; перебуває на обліку у позивача, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

30 січня 2012 року Управління прийняло вимогу про сплату боргу № Ф-11 зі сплати недоїмки зі страхових внесків за липень - грудень 2010 року на суму 1738,80 грн.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 11 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До 17 липня 2010 року підпункт 4 пункту 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV діяв у наступній редакції: "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачували страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі".

Законом України від 8 липня 2010 року № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17 липня 2010 року, підпункт 4 пункту 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV викладено у новій редакції і передбачено, що "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Підпункт 4 пункту 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV діяв у такій редакції до 1 січня 2011 року.

Таким чином, в період з 17 липня 2010 року по 1 січня 2011 року позивач була зобов'язаний сплачувати страховий внесок в розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, нарахованої та/або не сплаченої у період до 1 січня 2011 року, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.

Оскільки у встановлений строк внески у потрібному розмірі позивачем не були сплачені, відповідач правомірно виніс вимогу № Ф-11 від 30 січня 2012 року на суму боргу 1 762, 80 гривні за липень - грудень 2010 року.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, починаючи лише з 6 серпня 2011 року, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути звільнені від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, однак на спірні правовідносини, що виникли до набрання чинності Закону № 3609-VI, вказана норма не поширюється оскільки вона набрала чинності після їх виникнення.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання протиправною та скасування вимоги Управління від 30 січня 2012 року № Ф-11 про сплату боргу в сумі 1 762, 80 гривні.

Враховуючи те, що спірна вимога прийнята Управлінням правомірно, інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 229, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников