Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/64181/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пред'явило до Державної фінансової інспекції України (далі - Держфінінспекція України) позов про визнання протиправним і скасування пункту 2 вимоги Держфінінспекції України від 10 січня 2014 року № 05-14/23 про стягнення з винних осіб шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків щодо забезпечення своєчасної оплати компанією отриманих послуг з транспортування природного газу розподільчими трубопроводами за договорами, укладеними з підприємствами по газопостачанню і газифікації, що стало підставою для сплати компанією штрафних санкцій на суму 4 102,6 тис. грн.;

визнання протиправним і скасування пункту 3 вимоги Держфінінспекції України від 10 січня 2014 року № 05-14/23 про стягнення з винних осіб шкоди в сумі 450 000,00 грн., заподіяної компанії внаслідок неналежного виконання пункту 3.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу вугільних родовищ (метану) за нерегульованим тарифом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункти 2 та 3 вимоги Державної фінансової інспекції України, викладеної у листі від 10 січня 2014 року № 05-14/23 "Вимоги про усунення порушень".

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Держфінінспекція України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що Держфінінспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року, про що складено відповідний акт від 03 грудня 2013 року № 05-21/333.

За результатами ревізії Держфінінспекція України надіслала позивачу лист від 10 січня 2014 року № 05-14/23 "Вимоги про усунення порушень" (далі - вимога), у пунктах 2, 3 якого вимагає у порядку, встановленому чинним законодавством:

стягнути з винних осіб шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків щодо забезпечення своєчасної оплати компанією отриманих послуг з транспортування природного газу розподільчими трубопроводами по договорах, укладених з підприємствами по газопостачанню і газифікації, що стало підставою для сплати компанією штрафних санкцій на суму 4 102,6 грн.;

стягнути з винних осіб шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків щодо незабезпечення виконання пункту 3.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 13 січня 2010 року № 10, що стало підставою для сплати компанією штрафних санкцій на суму 450 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу заподіяння шкоди публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» його працівниками внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; матеріали справи не містять доказів, що будь-які працівники позивача вчинили винні протиправні дії (бездіяльність), які призвели до завдання матеріальної шкоди.

Суд першої інстанції також зазначив, що вимога про стягнення з винних осіб шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків, суперечить положенням статті 138 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, покладенню на працівника матеріальної відповідальності у вигляді стягнення заподіяної шкоди має передувати доведення власником певних умов, що передбачені у статті 138 Кодексу законів про працю України, тобто обов'язок по визначенню осіб, винних у вчиненні порушень, обсягу завданої кожною з них шкоди та наявності у їх діях вини, пов'язаної із заподіяною шкодою, законодавством покладено саме на роботодавця.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункти 2, 3 вимоги Держфінінспекції України від 10 січня 2014 року № 05-14/23 нормативно та документально не підтверджуються, тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 вересня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги про усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Держфінінспекція України пред'явила вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 10 січня 2014 року за № 05-14/23. При цьому оскаржувані пункти 2,3 вимоги вказують, зокрема, на виявлені збитки, їх розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року № 21-368а14, від 27 січня 2015 року № 21-436а14.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: