Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/13898/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників приватного підприємства «Дельта Медікел» Київської митниці ДФСЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Меньшикова А.А., Юрченко М.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Дельта Медікел» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та про відмову у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дельта Медікел» (далі - ПП «Дельта Медікел») пред'явило позов до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товару № 125000004/2013/110666/1 від 24 травня 2013 року, визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної митниці № 125120002/2013/00052 від 24 травня 2013 року про відмову у прийнятті митної декларації та стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн. та суми мита 3195,58 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасування рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товару №125000004/2013/11066/1 від 24 травня 2013 року та відмову у прийнятті митної декларації.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Дельта Медікел» надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн..

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Київська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 3 березня 2008 року між ПП «Дельта Медікел» та «Дельта Медікел промоушинз АГ» (Швейцарія) укладено контракт № 002/2008, згідно умов якого ПП «Дельта Медікел» придбало у «Дельта Медікел промоушинз АГ» товар - засіб по догляду за порожниною носа Хьюмер 150 мл для дітей, спрей назальний.

23 травня 2013 року декларантом пред'явлено вказаний товар до митного оформлення та подано до Київської регіональної митниці вантажно-митну декларацію № 125130002/2013/786029 від 23 травня 2013 року.

Митну вартість товару визначено за першим методом визначення митної вартості товару, за ціною договору 91833,74 грн., що становить 8890,56 євро за офіційним курсом НБУ на момент оформлення вантажно-митної декларації (2,94 євро за одну упаковку).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу надано:

контракт від 3 березня 2008 року № 002/2008;

додаткової угоди до контракту від 1 серпня 2012 року;

міжнародну автомобільну накладну CMR;

інвойс від 19 квітня 2013 року № 1371;

специфікацію № 86 до договору від 3 березня 2008 року;

свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу № 11964/2012 від 11 жовтня 2012 року та додаток до свідоцтва № 1.

При дослідженні поданих позивачем до митного оформлення документів посадовою особою митного органу на підставі даних Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України (АСУАР) було встановлено, що задекларована сума митної вартості товарів у розмірі 2,94 євро за одну упаковку медичного виробу «засіб для догляду за порожниною носа «Хьюмер» не відповідає даним, наявним у контролюючого органу, оскільки відповідно до вантажно-митної декларації № 125130002/2013/785262 аналогічні товари були задекларовані за ціною 4,01 євро за упаковку.

Позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: експортну митну декларацію країни відправлення, бухгалтерську документацію, прайс-лист виробника (в порівнянні з попередніми поставками), рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів та відповідна бухгалтерська документація, а також видаткові накладні, докази оплати за попередні поставки(а.с. 74).

Позивач, посилаючись на достовірність та повноту відомостей, вказаних у вантажно-митній декларації № 125130002/2013/786029 від 23 травня 2013 року, відмовився надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, зазначивши, що така вимога є безпідставною та незаконною, оскільки первинні документи не містять розбіжностей та ознак підробки, про що уповноваженим представником ПП «Дельта Медікел» зроблена відповідна відмітка на зворотньому боці вантажно-митної декларації (а.с.74)

Водночас, представник відповідача зазначив, що документи подані на підтвердження митної вартості товарів розбіжностей між ціною у договорі та інвойсі і вантажно-митній декларації не містили, ознак підробки не мали, проте підставою для складання картки відмови та прийняття рішення про коригування митної вартості стали відомості митного органу отримані з Системи аналізу ризиків ризиків за напрямом митної вартості (АСАУР), з яких вбачається що митна вартість, заявлена позивачем, не відповідає митній вартості на аналогічні товари.

Київською митницею Міндоходів на підставі частини 12 статті 264 Митного кодексу складено картку відмови у прийнятті митної декларації від 24 травня 2013 року № 125130002/2013/00052 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24 травня 2013 року № 125000004/2013/110666/1, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару № 125000004/2013/110666/1 від 24 травня 2013 року та про відмову у прийнятті митної декларації № 125120002/2013/00052 від 24 травня 2013 року, суд першої інстанції зазначив, що позивачем були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а митним органом в свою чергу не доведено необхідності витребовування додаткових документів та не обґрунтовано обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Пославшись на положення Податкового кодексу України, статті 301, 309 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн. та 3195,98 є обґрунтованою та підлягає задоволенню з тих підстав, що рішення відповідача про коригування митної вартості та прийняття картки відмови протиправні.

Суд апеляційної інстанції із цими висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується частково із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про «а» право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; «б» право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту. Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Як вбачається із матеріалів справи Київська митниця Міндоходів на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) про оформлення аналогічного товару за митною декларацією № 125130002/2013/785262 встановлено, що митна вартість на даний товар складає - 4,01 євро за упаковку.

Разом з цим колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подані позивачем до митного органу документи повністю підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а сумніви митного органу щодо правильності її визначення є необргунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку про неправомірність рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товару № 125000004/2013/110666/1 від 24 травня 2013 року та рішення про відмову у прийнятті митної декларації № 125120002/2013/00052 від 24 травня 2013.

Разом з цим колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн. та суми мита 3195,58 грн. в зв'язку із наступним.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК України визначене Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок повернення).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії № 611/147 на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що однієї із передумов повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів на підставі заяви декларанта про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, є прийняття митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Так як митним органом після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею, рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, не приймалось, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Дельта Медікел» надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн. та суми мита 3195,58 грн..

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень про задоволення позовних вимог було допущено порушення норм матеріального права в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на додану вартість, ухвалені рішення підлягають скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суддів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані, в тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства «Дельта Медікел» до Київської митниці Міндоходів про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Дельта Медікел» надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн. та суми мита 3195,58 грн..

Прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позову приватного підприємства «Дельта Медікел» до Київської митниці Міндоходів про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Дельта Медікел» надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 10471,66 грн. та суми мита 3195,58 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: