Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К-32857/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі № 2а-13806/09/2670

за позовом Приватного підприємства "Рінон"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство в судовому порядку (з урахування уточнень до позовних вимог) оскаржило рішення від 06.07.2009 № 0006112305/0, яким до позивача Державною податковою інспекцією застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 560,65 грн. за порушення вимог п. 2.6, п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та рішення від 06.07.2009 № 0006102305/0 в частині визначення фінансових санкцій у розмірі 32 585,00 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010, позовні вимоги задоволено повністю.

На зазначені судові рішення до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі та запереченнях, встановила, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у ході проведення перевірки позивача щодо дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій фахівцями державного податкового органу поряд з іншими порушеннями, які позивачем не заперечуються, було виявлено факт неоприбуткування готівкових коштів у сумі 3 912,13 грн., оскільки зазначені кошти, одержані позивачем за розрахунковими операціями із застосуванням РРО не були відображені у касовій книзі підприємства, що є порушенням п. 2.6, п. 4.2 Положення № 637, та у порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР непроведення розрахункової операції з повернення товару через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідного розрахункового документа на суму 6 516,40 грн., що полягало у здійсненні позивачем реєстрації видачі коштів при поверненні товарів за допомогою операції "службова видача".

Наведені обставини зафіксовані у акті перевірки від 22.06.2009, які стали підставою для застосування до позивача штрафу згідно з оспорюваними рішеннями.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невнесення запису до касової книги підприємства про надходження готівки від покупця з фіксуванням її через РРО і видачею чека не може кваліфікуватися як її неоприбуткування, якщо така готівка відображена у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки неправильне застосування судами норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог розділу 4 Положення № 637, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 2.9 Положення № 637 передбачено можливість використання підприємством готівкової виручки (готівки) для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування (у тому числі на господарські потреби). Готівка, що надходить через РРО протягом дня, також може бути використана підприємством на господарські потреби. Вилучення таких готівкових коштів зі скриньки РРО відповідно до п. 4.5 наказу ДПАУ від 01.12.2000 № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" може бути здійснено операцією "службова видача", яка застосовується для реєстрації через РРО видачі готівки, не пов'язаної з розрахунковими операціями з покупцями.

Згідно з п. 4.5 Порядку застосування РРО, а також з Порядком реєстрації та ведення КОРО і РК, затвердженим наказом ДПАУ від 01.12.2000 № 614, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Відповідно до норм п. 4.2 та п. 4.3 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки підприємства відображають у касовій книзі, записи в якій здійснюються касиром на підставі касових ордерів.

Таким чином, на суму готівки (вилученої із скриньки РРО операцією "службова видача"), яку буде використано підприємством на господарські потреби, має бути виписаний прибутковий касовий ордер, корінець якого додається до КОРО, а вже потім за видатковим касовим ордером ці кошти можуть видаватися на господарські потреби, про що здійснюється відповідний запис у касовій книзі підприємства.

Також, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 637 підприємства, які проводять касові операцій з готівкою, можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

А згідно п. 3.7 Положення № 637 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Отже, враховуючи викладене, місце проведення розрахунків з використанням РРО (магазин чи іншу торгову точку) і каса підприємства в звичному нам розумінні - різні каси. Тому, надходження готівки від покупця з фіксуванням її через РРО і занесенням до КОРО на підставі фіскальних звітних чеків є оприбуткуванням готівки в касу. Надходження готівки від покупця до каси з видачею йому квитанції до прибуткового касового ордеру в дозволених випадках є її оприбуткуванням в касі. І здача виторгу, зафіксованого РРО, до каси підприємства є її оприбуткуванням в касі підприємства.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, в касі підприємства виявлено готівку у сумі 6 611,14 грн., а сума касового звіту за 18.06.2009 склала 2 699,01 грн., тобто з 19.06.2009 до початку перевірки касові звіти не складались, прибуткові ордери на суму 3 912,13 грн. не виписувались, тому сума фінансових санкцій застосовано державним податковим органом за неоприбуткування готівки відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" є обґрунтованою у сумі 19 560,65 грн.

Враховуючи, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи встановлені судом повно і правильно, але порушено норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення.

Щодо порушення позивачем положень Закону № 265/95-ВР внаслідок здійснення позивачем реєстрації видачі коштів при поверненні товарів за допомогою операції "службова видача", суд погоджується з висновком судів про безпідставність застосування фінансових санкцій у сумі 32 498,55 грн., але за інших мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди вірно зазначили, що відсутність відповідного програмного забезпечення (відсутність забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення відображення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків), що залежить від технічних особливостей РРО, з урахуванням оформлення видачі коштів за повернутий товар шляхом операції "службова видача", не може бути підставою для застосування фінансових санкцій до позивача. Проте, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі, - наявність касової книги на підприємстві, суди не звернули уваги на вимоги Положення № 637.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, фінансові санкції за вказане порушення були застосовані на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

За змістом п. 1 ст. 17 Закону 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Жодного юридичного факту, перерахованого у наведеному вичерпному переліку дій (бездіяльності), які можуть бути підставою для застосування санкцій за цим пунктом, суди не встановили.

Враховуючи наведене, не можна погодитись з мотивами, за якими суди в даному випадку задовольнили позовні вимоги.

Водночас помилковість мотивів задоволення позову не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій справі.

Враховуючи викладене та положення ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але судами порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі № 2а-13806/09/2670 в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Рінон" про скасування рішення від 06.07.2009 № 0006112305/0 про застосування до Приватного підприємства "Рінон" штрафних (фінансових) санкцій на суму 19 560,65 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, в іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі № 2а-13806/09/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко