Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/2956/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ГУ МВС України у Луганській області), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - УДАІ ГУМВС України у Луганській області) про поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України у Луганській області Науменка А.В. від 11 серпня 2014 року №1480, витяг з наказу від 18.08.2014 року № 237о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ;

поновити на посаді старшого інспектора ВДАІ з обслуговування м. Рубіжне УДАІ ГУМВС України у Луганській області;

стягнути з ГУ МВС України у Луганській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2014 року по день постановлення рішення у справі, а також моральну шкоду в сумі 11000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 серпня 2014 року наказом ГУМВС України у Луганській області №1480 позивач - капітан міліції ОСОБА_4 був звільнений за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, грубе порушення присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту працівників органів внутрішніх справ України, що виразилось у самостійному прийнятті рішення щодо здачі автоматичної зброї, яка була видана на постійне зберігання до чергової частини Рубіжанського міського відділу ГУ МВС України у Луганській області, що в подальшому призвело до заволодіння нею 28.06.2014 року невідомими особами і вилучення з приміщення чергової частини Рубіжанського міськвідділу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України на законних підставах і в установленому законом порядку згідно вимог Статуту працівників органів внутрішніх справ України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету міністрів України УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення).

Пунктом 66 Положення встановлено, що особи рядового та начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV (далі - Статут).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Статтею 7 Статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Згідно ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною 1 ст. 14 Статуту встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 09.08.2014 року №1430 призначено службове розслідування за фактом порушення Присяги працівника ОВС України.

Відповідно до висновків службового розслідування за фактом порушення Присяги працівника ОВС України та службової дисципліни з боку окремих працівників міліції Рубіжанського МВ та інспекторів ВДАІ УДАІ з обслуговування м. Рубіжне встановлено, що 28.06.2014 року приблизно о 21.00 годині до адміністративної будівлі Рубіжанського МВ увірвалась озброєна група невідомих у кількості 8 осіб у камуфльованому одязі та під загрозою застосування автоматичної вогнепальної зброї відносно членів добового наряду цього міськвідділу заволоділи 2 одиницями автоматичної зброї АКС-74У НОМЕР_1, НОМЕР_2.

З пояснень інспекторів ВДПІ УДАІ з обслуговування м. Рубіжне - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 встановлено, що 28.06.2014 року вони на службовому автомобілі здійснювали патрулювання з нагляду за дорожнім рухом та о 20.00 їх автомобіль був заблокований автомобілями без держномерів, з яких вийшла група невідомих осіб у камуфльованому одязі та під загрозою застосування автоматичної вогнепальної зброї вимагали від інспекторів віддати їм автоматичну зброю, що зберігалася в приміщенні ВДАІ, після чого вказаними працівниками міліції було прийнято рішення здати до чергової частини Рубіжанського МВ автоматичну зброю, яка зберігалась у приміщенні ВДАІ УДАІ м. Рубіжне.

Згідно пояснення інспектора - чергового чергової частини Рубіжанського міськвідділу ОСОБА_7 від 08.08.2014 року останній при прийманні від позивача та ОСОБА_6 автоматичної зброї телефонував відповідальному по міськвідділу і отримував вказівку на прийняття зброї від цих інспекторів.

Відповідно до п. 14 Інструкції з організації діяльності чергових частин та підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28 квітня 2009 року №181, обов'язки щодо здійснення видачі, прийому, збереження зброї, боєприпасів та спеціальних засобів покладені на чергового, згідно п. 4.13 зазначеної Інструкції всі повноваження у відсутності начальника міського відділу внутрішніх справ по суті виконує відповідальний по міськвідділу.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем було здано зброю без згоди керівництва.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до п. 6.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230, позивач повинен бути ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування, мав право отримати інформацію про підстави проведення такого розслідування, приймати участь у службовому розслідуванні, у тому числі, давати усні і письмові пояснення, робити заяви, надавати документи, що стосуються підстав розслідування, знайомитися з висновками службового розслідування і матеріалами, забраними в результаті його проведення, оскаржувати в установленому порядку прийняте за результатами службового розслідування рішення.

Матеріали справи не містять доказів ознайомлення ОСОБА_4 з наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 09.08.2014 року №1430 про призначення службового розслідування, що позбавило позивача права брати участь у службовому розслідуванні.

Пояснення від імені ОСОБА_4 з приводу незаконного заволодіння автоматичною зброєю невідомими особами 28.06.2014 року було написано позивачем 08.08.2014 року, тобто за день до призначення службового розслідування.

Акт про відмову позивача від підпису про ознайомлення з висновком службового розслідування та дисциплінарним наказом від 17.09.2014 року не є доказом того, що останній був повідомлений про призначення і проведення службового розслідування щодо нього.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за порушення службової дисципліни згідно ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом накладення дисциплінарного стягнення, якому має передувати більш м'яке стягнення.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач притягувався раніше до будь-якої дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки порушенням, що були допущені відповідачем при проведенні службового розслідування та при звільненні з органів внутрішніх справ.

Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України у Луганській області від 11 серпня 2014 року №1480, витяг з наказу від 18.08.2014 року №237о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ і поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора ВДАІ з обслуговування м. Рубіжне УДАІ ГУМВС України у Луганській області.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Так, згідно довідки про доходи Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 14.10.2014 року №3 середній заробіток ОСОБА_4 становив 2894,82 грн., а тому в межах річного строку стягнення задоволенню підлягає сума в розмірі 34737,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Виходячи з наведеного, постанова в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за місяць підлягає до негайного виконання.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем факт заподіяння йому моральної шкоди не доведений та не надано належних доказів заподіяної шкоди.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2015 року скасувати і прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 11 серпня 2014 року №1480, витяг з наказу від 18.08.2014 року №237о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Рубіжанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_4 в межах річного строку середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34737,89 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять сім гривень 89 копійок).

Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Рубіжанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області і стягнення середнього заробітку в межах одного місяця в розмірі 2894,82 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири гривні 82 копійки) підлягає до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і: В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман