Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ справа № 800/160/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Рецебуринського Ю.Й.,

суддів Бутенка В.І.,

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_4,

представників:

позивача - ОСОБА_5,

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральна прокуратура України, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправними дії ВККС України щодо прийняття рішення від 10 березня 2015 року №13/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. від посади; визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 10 березня 2015 року №13/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. від посади; витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішення ВККС України від 10 березня 2015 року є незаконним, оскільки прийняте з порушенням порядку та підготовки розгляду питання про відсторонення судді від посади. Так, ВККС України було прийнято до розгляду та розглянуто клопотання Генерального прокурора України, який на момент подання даного адміністративного позову, не набув статусу процесуального керівника в кримінальному провадженні, в якому постановлено оскаржуване рішення. У зв'язку з цим, на думку позивача, ВККС України відповідно до пункту 14.6. Регламенту ВККС України, затвердженого рішенням ВККС України від 8 червня 2011 року №1802/зп-11 (далі - Регламент) повинна була повернути клопотання Генеральному прокурору України. Зазначає, що відповідачем безпідставно не було прийнято до уваги її клопотання про відкладення розгляду питання про відсторонення від посади, чим порушено підпункт 5.5.2. пункту 5.5. Регламенту. Крім того, відповідачем не дотримано вимоги пункту 14.8. Регламенту та не направлено позивачу, в розумний строк, копію рішення ВККС України від 10 березня 2015 року.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що на своєму засідання 10 березня 2015 року ВККС України перевірила клопотання Генерального прокурора України по відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. від посади на відповідність частині 2 статті 155 Кримінального процесуального кодексу України та підстав для його повернення не встановила. ВККС України стверджує, що при винесенні рішення від 10 березня 2015 року діяла в межах та порядку, передбаченими чинним законодавством України. Зазначає, що присутність судді на засіданні ВККС України при розгляді питання про відсторонення від посади є необов'язковою та не перешкоджає розгляду вказаного питання, а підпункт 5.5.2. пункту 5.5. Регламенту, на який посилається позивач, передбачає право, а не обов'язок ВККС України відкласти розгляд питання порядку денного у разі поважних причин неявки учасника засідання. З огляду на наведене, просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позову, які просили задовольнити в повному обсязі.

Представник Генеральної прокуратури України з позовом не згоден.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 Указом Президента України 19 листопада 2010 року №1046/2010 призначена строком на п'ять років на посаду судді Печерського районного суду м. Києва.

10 березня 2015 року ВККС України прийняла рішення №13/вп-15 про задоволення клопотання Генерального прокурора України та відсторонення ОСОБА_4 від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на два місяці.

У вказаному рішенні зазначено, що доводи клопотання Генерального прокурора України про відсторонення від посади обґрунтовані доданими до нього копіями матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності, передбаченого частиною 2 статті 375 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, що є підставою для відсторонення від посади строком на два місяці.

В межах кримінального провадження передбачено відсторонення судді від посади, яке відповідно до частини 3 статті 154 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) здійснюється ВККС України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.

Законодавець пов'язує застосування такого заходу для запобігання негативних наслідків, які можуть виникнути у зв'язку із виконанням підозрюваною особою своїх функціональних обов'язків.

Як вбачається зі змісту клопотання Генерального прокурора України необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтована тим, що перебуваючи на посаді судді Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_4 може знищити чи підробити речі та документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження, протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Цим доводам у рішенні ВККС України не надано жодної оцінки.

З матеріалів, додатних до клопотання Генерального прокурора України вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що вона 22 січня 2014 року, обіймаючи посаду судді Печерського районного суду м. Києва, з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю постановила завідомо неправосудне рішення у справі №757/805/14-п про адміністративне правопорушення, безпідставно визнавши ОСОБА_7 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувала до неї адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Копія зазначеної справи вилучалась з Печерського районного суду м. Києва і її копія долучена до матеріалів кримінального провадження, в якості свідків допитувались інспектори ВДАІ.

У рішенні ВККС України відсутнє обґрунтування яким способом ОСОБА_4 може знищити чи підробити речі та документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 1 липня 2003 року).

Таким чином, при розгляді клопотання Генерального прокурора України ВККС України не перевірила обґрунтованість підстав, за яких порушено питання про застосування такого заходу як відсторонення від посади.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 зверталася до відповідача із клопотанням, в якому просила відкласти розгляд питання щодо відсторонення її від посади, у зв'язку з тим, що 10 березня 2015 року у Вінницькому міському суді відбудеться розгляд справи щодо обрання їй запобіжного заходу.

ВККС України у своєму рішенні зазначила, що згідно з пунктом 14.5. Регламенту неявка на засідання Комісії судді, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду питання про відсторонення його від посади.

Суд наголошує, що право особи на участь у процесі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення є однією із ключових гарантій реалізації її права у сфері публічних правовідносин, що передбачено пунктом 9 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Беєер проти Нідерландів» від 27 жовтня 1993 року застосовано принцип рівності та зазначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

Крім того, принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 10 березня №13/вп-15 про відсторонення від посади судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. є протиправними, а рішення -незаконним.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про визнання протиправними дій ВККС України щодо прийняття вказаного рішення та визнання його незаконним і скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 94, 160-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральна прокуратура України, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо прийняття рішення від 10 березня 2015 року №13/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від посади.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 березня 2015 року №13/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від посади.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн 08 коп.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Бутенко

В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман