Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Київ К/9991/72834/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року

у справі № 2а-7180/09/1370

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Жидачівському районі Львівської області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0001592380/13506 від 19 жовтня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Жидачівському районі Львівської області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано рішення № 0001592380/13506 від 19 жовтня 2009 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 960,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року в частині задоволення позову та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Львівській області проведено перевірку бару, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 3056/13/01/23/НОМЕР_1 від 30 вересня 2009 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації на загальну суму в розмірі 2 345,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001592380/13506 від 19 жовтня 2009 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 690,00 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент проведення контролюючим органом перевірки ФОП ОСОБА_3 остання була платником єдиного податку, а відтак в розглядуваній ситуації відсутні підстави для застосування до неї штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Однак, скасовуючи рішення № 0001592380/13506 від 19 жовтня 2009 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, Львівський апеляційний адміністративний суд не правильно обрахував розмір санкцій, визначений контролюючим органом за вказане порушення.

Так, згідно із статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що ціна реалізації товару, який, на думку податкового органу, не облікований позивачем у встановленому порядку, становить 2 345,00 грн., Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне рішення суду апеляційної інстанції змінити, уточнивши розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови цифри та слова « 4 960 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.» замінити цифрами та словами « 4 690 (чотири тисячі шістсот дев'яносто ) грн. 00 коп.».

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.