Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/19006/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування вимог зазначав, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси з 17 грудня 2012 року та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV). Проте при розрахунку розміру пенсії не враховано заробітну плату за період роботи на фірмі «СВЮ» з 18 травня 1992 року по 31 січня 1995 року згідно з довідкою від 15 лютого 1995 року № 74, оскільки в цій довідці відсутня інформація про проведення відрахувань до Пенсійного фонду, підставу видачі, нарахування до заробітної плати районного коефіцієнту. Крім цього, з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року працював на підприємствах, які знаходяться в м. Сургут Тюменської області - місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі. Проте відповідачем було відмовлено у зарахуванні в пільговому обчисленні одного року роботи за один рік і шість місяців цього періоду його роботи, оскільки не надано трудового договору про роботу в цій місцевості. На думку позивача, стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, має бути врахований в пільговому обчисленні, оскільки це передбачено пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - укази від 10 лютого 1960 року та 26 вересня 1967 року відповідно), постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148). Позивач просив суд зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 1995 року № 74 з часу звернення, тобто з грудня 2012 року, визнати неправомірною відмову відповідача щодо зарахування одного року роботи за один рік і шість місяців періоду його роботи з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року в районах Крайньої Півночі, зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні цей період роботи в районах Крайньої Півночі, звернути постанову суду до негайного виконання.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови позивачу включити в стаж роботи період роботи в районах Крайньої Півночі з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 1995 року № 74 та зарахувати в стаж роботи один рік роботи за один рік і шість місяців період роботи в районах Крайньої Півночі з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року, починаючи з 17 грудня 2012 року. Звернуто постанову суду до негайного виконання.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року постанову суду першої інстанції змінено. Резолютивну частину постанови викладено у новій редакції. Позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови позивачу зарахувати в стаж роботи період роботи в районах Крайньої Півночі з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року. Зобов'язано відповідача перерахувати пенсію позивача відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 1995 року № 74 та зарахувати в стаж роботи один рік роботи за один рік і шість місяців період роботи в районах Крайньої Півночі з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року, починаючи з 21 квітня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не дав належної правової оцінки його доводам з приводу того, що при обчисленні пенсії період роботи позивача з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року в районах Крайньої Півночі зарахований до страхового стажу на загальних підставах через відсутність відомостей про укладення трудових договорів або користування пільгами в цей період роботи. До того ж зарахувати один рік роботи за один рік і шість місяців періоди роботи позивача з 11 жовтня 1988 року по 3 січня 1991 року в кооперативі «Антарктида» та з 4 січня 1991 року по 17 травня 1992 року в концерні «Чорне море» неможливо, оскільки ці підприємства не знаходилися в районах Крайньої Півночі. Крім цього, суд апеляційної інстанції при задоволенні вимог в частині перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 1995 року № 74 порушив вимоги статті 41 Закону № 1058-ІV, оскільки довідка про заробітну плату має бути підтверджена первинними документами.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Зазначає, що кооператив «Антарктида» та концерн «Чорне море» дійсно не знаходилися в районах Крайньої Півночі (знаходилися в Одеській області), проте його було прийнято на роботу в зазначені підприємства за переведенням з СУ «Сургутгазстрой» для будування нафто-насосних станцій в районі Крайньої Півночі. Крім цього, стаття 41 Закону № 1058-ІV, на яку посилається відповідач в доводах касаційної скарги, не містять положень щодо підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси з 17 грудня 2012 року та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV.

10 грудня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, до якої були додані усі необхідні документи, у тому числі й довідка про заробіток від 15 лютого 1995 року № 74 на фірмі «СВЮ».

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси листом від 26 вересня 2014 року №375/П-11 повідомило позивача про те, що при розрахунку розміру пенсії не враховано заробітну плату за період роботи на фірмі «СВЮ» з 18 травня 1992 року по 31 січня 1995 року згідно довідки від 15 лютого 1995 року № 4, оскільки в цій довідці відсутня інформація про проведення відрахувань до Пенсійного фонду, підставу видачі, нарахування до заробітної плати районного коефіцієнту тощо. Зазначено, що управлінням зроблено запит від 24 травня 2013 року №2303/05, а також повторний запит від 24 вересня 2014 року № 5256/05 до відділення Пенсійного фонду Російської Федерації в Тюменській області щодо проведення зустрічної перевірки довідки про заробіток та витребування нової довідки про заробітну плату із зазначенням факту проведення відрахувань до Пенсійного фонду, підстави видачі та нарахування до заробітної плати районного коефіцієнту.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку щодо задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію позивача відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 1995 року № 74, оскільки страховий стаж позивача до прийняття Закону № 1058-ІV складає понад 34 років, тому розмір пенсії повинен бути розрахований за вимогами частин другої, третьої статті 27 Закону № 1058-ІV.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Виключно Законом № 1058-IV, який набрав чинності 1 січня 2004 року, визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття та порядок визначення їх розмірів (частина друга статті 5 Закону № 1058-IV).

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону № 1058-IV. Абзацом першим частини першої цієї статті передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв

Згідно з пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про перерахунок Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси пенсії ОСОБА_4 відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 1995 року № 74 не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки в цій довідці відсутня інформація про проведення відрахувань до Пенсійного фонду, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Як встановлено судами, з 19 вересня 1986 по 28 травня 1997 року ОСОБА_4 працював на підприємствах, які знаходяться в м. Сургут Тюменської області - місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці позивача.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси листом від 4 вересня 2014 року №339/П-11 відмовило позивачу у включенні до загального стажу роботу за вказаний період, оскільки відсутні відомості, що позивач в цей період працював за трудовим договором.

Задовольняючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача зарахувати в стаж роботи один рік роботи за один рік і шість місяців період роботи в районах Крайньої Півночі з 19 вересня 1986 року по 28 травня 1997 року суди виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а період роботи в зазначений період підтверджується записами в трудовій книжці, а отже, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси неправомірно не врахувало стаж роботи у пільговому обчислені з посиланням, що не були надані строкові трудові договори, оскільки це суперечить приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість обєднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 14).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на пять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року, 02 грудня 2015 року та 13 січня 2016 року (справи № 21-3324а15, №21-3950а15, № 21-5592а15 відповідно), які відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак