Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/9991/69110/12

№ К/9991/75483/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та Державного підприємства завод «Електроважмаш»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі № 2а-14778/11/2070

за позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,

Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Приватне підприємство «Техпромекспо»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар»,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод «Електроважмаш» (далі - ДП завод «Електроважмаш»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові; відповідач-1) та Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області (далі - ДКС України в особі УДКС України у м. Харкові Харківської області; відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000660840 від 10 червня 2011 року, № 0000650840 від 10 червня 2011 року, № 0000640840 від 10 червня 2011 року, № 0001140840 від 29 серпня 2011 року, № 0001150840 від 29 серпня 2011 року, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 3 617,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000660840 від 10 червня 2011 року, № 0000650840 від 10 червня 2011 року, № 0000640840 від 10 червня 2011 року, № 0001140840 від 29 серпня 2011 року, № 0001150840 від 29 серпня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП завод «Електроважмаш» судовий збір у розмірі 28,23 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове - про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

В поданій ДП завод «Електроважмаш» касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на його користь бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3 617,00 грн. та прийняття нового рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу податкового органу підприємство просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу позивача - задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП завод «Електроважмаш» з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період: березень - грудень 2008 року, січень - грудень 2009 року, січень - грудень 2010 року, січень - березень 2011 року при здійсненні господарських операцій з контрагентами, суми податку на додану вартість за якими призвели до виникнення розбіжностей, та при правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітер», Приватним підприємством «Техпромекспо», Фізичною особою-підприємцем Гольцевим Ігорем Юрійовичем, Акціонерним товариством «Хармед», Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донойл-груп», за результатами якої складено акт № 1522/40-028/00213121 від 27 травня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000660840 від 10 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 615,00 грн. (12 492,00 грн. - основний платіж, 3 123,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000650840 від 10 червня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 588 563,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 136 724,00 грн.; № 0000640840 від 10 червня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 469,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000650840 від 10 червня 2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 164,00 грн. за квітень 2008 року, а також збільшено суми штрафних (фінансових) санкцій, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0000660840 від 10 червня 2011 року на 6 246,00 грн. та № 0000650840 від 10 червня 2011 року на 273 317,75 грн., що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001140840 від 29 серпня 2011 року та № 0001150840 від 29 серпня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Сонар», ТОВ «Ітер», ПП «Техпромекспо», ФОП Гольцевим І.Ю., АТ «Хармед», ТОВ «ПБК «Вертикаль», ТОВ «Донойл-груп» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок названих суб'єктів господарювання, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування суб'єктів господарської діяльності за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Скасовуючи оспорювані акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено і пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В наведеному випадку судами з'ясовано, що реальний характер розглядуваних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами. Відповідачем при цьому не заперечується, що понесені ДП завод «Електроважмаш» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а спірні операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від дотримання контрагентами податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні таких осіб.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання ДП завод «Електроважмаш» підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у контрагентів, узгодженість дій позивача з ТОВ «Сонар», ТОВ «Ітер», ПП «Техпромекспо», ФОП Гольцевим І.Ю., АТ «Хармед», ТОВ «ПБК «Вертикаль», ТОВ «Донойл-груп» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0000660840 від 10 червня 2011 року, № 0000650840 від 10 червня 2011 року, № 0000640840 від 10 червня 2011 року, № 0001140840 від 29 серпня 2011 року, № 0001150840 від 29 серпня 2011 року слід визнати правильним.

В той же час, не можна визнати обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про передчасність заявленння підприємством вимоги про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 617,00 грн. з огляду на непідтвердження зазначеної суми податковим органом в порядку статті 200 ПК України.

Так, згідно з пунктами 200.7, 200.8, 200.9, 200.10, 200.11 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

За правилами пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, у разі встановлення достовірності заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, а також підтвердження дотримання ним процедури декларування та заявлення до повернення відповідної суми, у держави виникає обов'язок здійснити бюджетне відшкодування. Відповідно, якщо відшкодування заявленої суми податку на додану вартість своєчасно не здійснено, платник має можливість скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення, а касаційну скаргу Державного підприємства завод «Електроважмаш» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3 617,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 3 617,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» витрати із сплати судового збору в розмірі 236,06 грн.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.