Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/4837/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - СДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а-2556/10/1370 (32683/10/9104)

за позовом дочірнього підприємства "Західукргеологія"національної акціонерної компанії "Надра України" (далі - Підприємство)

до СДПІ

та державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта",

дочірнього підприємства "Європа нафта і газ України",

товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергобуд",

закритого акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд"

та товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго",

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, уточнені позовні вимоги Підприємства задоволено; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 28.07.2009 № 0000842301/0/12565, від 14.10.2009 № 0000842301/1/17455, від 31.12.2009 № 0000842301/2/22788 та від 22.03.2010 № 0000842301/3/22788.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що податкові зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, були у повному обсязі сплачені до бюджету операторами договорів про спільну діяльність, що спростовує висновок податкового органу про наявність у позивача недоїмки з цього збору.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові Підприємства. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що особою, відповідальною за нарахування та сплату збору за геологорозвідувальні роботи, є Підприємство як власник спеціальних дозволів на користування надрами; передача прав та обов'язків, що випливають з цих дозволів, іншим особам нормативно заборонена, так само як і переуступка податкових зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, оформлену актом від 14.07.2009 № 242/23-2/01432606. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 № 0000842301/0/12565, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у сумі 264 134,36 грн. (у тому числі 180 398,83 грн. за основним платежем та 83 735,53 грн. за штрафними санкціями).

Інші оспорювані акти індивідуальної дії були прийняті податковою інспекцією у процедурі адміністративного оскарження за результатами залишення без задоволення скарг платника.

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивач як власник спеціальних дозволів на користування надрами не нарахував та не сплатив рентну плату за видобутий природний газ та нафту у рамках виконання договорів про спільну діяльність, укладених з іншими суб'єктами господарювання.

Так, Підприємство є учасником:

Договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001, укладеного з фірмою «Інтернафтогазбуд» у формі закритого акціонерного товариства; оператором, на якого згідно з пунктом 7.2 Договору покладено обов'язок з ведення податкового обліку та здійснення розрахунків з бюджетом за результатами спільної діяльності, визначено фірму «Інтернафтогазбуд» у формі закритого акціонерного товариства;

Договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з експлуатації Черемхівсько-Струпківського газового родовища від 16.12.1997, укладеним з компанією «Моментум Ентерпрайзи Інк» (Канада), відкритим акціонерним товариством «Агронафтогазтехсервіс» та спільним українсько-канадським підприємством «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта», яку пунктом 8.7 Договору і визначено оператором, що уповноважений вести облік результатів спільної діяльності та сплачувати податки;

Договору простого товариства від 17.11.2006 № 680/06, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергобуд», яким передбачено здійснення спільної інвестиційної та виробничої діяльності його учасників з метою організації та здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Страшевицького нафтового родовища; обов'язки оператора за цим Договором покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергобуд»;

Договору про спільну діяльність від 18.09.2003 № 161, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго»; предметом цього Договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність його учасників з метою організації та здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Гуцулівського родовища; оператором за цим Договором є товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго»;

Договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з пошуку, розвідки та дослідно-промислової експлуатації на Городоцькому родовищі від 25.06.1999, укладеним з компанією «Європа нафта і газ» (Англія); обов'язки оператора за цим Договором виконувало дочірнє підприємство «Європа нафта і газ Україна».

За висновком СДПІ, оскільки власником спеціальних дозволів на використання надр за усіма названими Договорами є Підприємство, тоді як права, одержані за цими дозволами, є невідчужуваними, то обов'язок з нарахування та сплати податків має бути виконаний саме позивачем.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про нафту і газ» користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

В силу вимог статті 49 названого Закону у разі, якщо діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.

У статті 1 Закону України «Про нафту і газ» користування нафтогазоносними надрами визначено як геологічне вивчення і розробка нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти й газу, видобутку нафти й газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу.

Таким чином, обов'язковою умовою провадження спільної діяльності у сфері користування нафтогазоносними надрами є наявність у будь-кого з учасників дозволу на користування надрами.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 № 105/309 (яка визначала порядок сплати цього збору на час виникнення спірних правовідносин), платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння; з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу про надра України надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр.

Таким чином, платниками збору за геологорозвідувальні роботи є виключно підприємства, які отримали спеціальний дозвіл на користування надрами (надрокористувачі).

Попередні судові інстанції, приймаючи рішення про задоволення цього позову, безпідставно поширили на спірні правовідносини положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 № 571, які регулюють оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи податком на прибуток.

Покладення згідно з умовами вищезазначених Договорів про спільну діяльність обов'язку зі сплати збору за геологорозвідувальні роботи на особу, яка не має спеціального дозволу на користування надрами, також не можна визнати законним. Адже суб'єкти господарювання не мають повноважень змінювати у договірному порядку нормативно установлені елементи податків (зборів), у тому числі замінювати законодавчо визначеного платника на іншу особу.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено персональну відповідальність платника шляхом заборони будь-якої уступки податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступки контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам.

Таким чином, платник повинен самостійно виконати обов'язок зі сплати податку, якщо інше не передбачено податковим законодавством. З метою належного виконання цього обов'язку платник повинен самостійно, від свого імені обчислити суму податкового зобов'язання та перерахувати її до бюджету.

А відтак зі сплатою неуповноваженою особою (оператором за Договором про спільну діяльність, який не має статусу надрокористувача) відповідних сум збору за геологорозвідувальні роботи обов'язок платника (позивача у справі) з погашення цього платежу не можна вважати виконаним, що обумовлює законність донарахування Підприємству оспорюваної суми податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову Підприємства.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 229, 223, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові задовольнити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2а-2556/10/1370 (32683/10/9104) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько