Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.04.2026 року у справі №320/5072/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 320/5072/20

касаційне провадження № К/990/16301/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (головуючий суддя - Парненко В.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Заїка М.М.; судді - Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)

у справі № 320/5072/20

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Саливонківське» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Саливонківське» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Саливонківське»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року № 0008900506.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 22 січня 2024 року адміністративний позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що позивач на момент перевірки не подав до органів ДПС повідомлення щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП.

Верховний Суд ухвалою від 04 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

12 червня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено перевірку ДП «ДГ «Саливонківське» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 13 березня 2020 року № 0491/1036/05/00497681.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв`язку з реалізацією та зберіганням зерна соняшника в кількості 151800 кг за ціною реалізації 9500,00 грн, яке не обліковане у встановленому законодавством порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1442100,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 03 квітня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008900506, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2884200,00 грн

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Вказана позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 420/12275/22 та від 29 вересня 2025 року у справі № 380/12025/24.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як встановлено судами, позивач провадить господарську діяльність у сфері ведення сільського господарства, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур.

Враховуючи площі обробітку земельних ділянок, об`єми вирощеної продукції та мінімізацію витрат, робіт і послуг щодо її переміщення, а також збереження у власній виробничій діяльності платник використовує відділки (осередки) в межах відповідних населених пунктів, зокрема, складів зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції в с. Степове (Лосятинський відділок) та в с. Черниші (Чернишівський відділок).

Відповідно до загальних обсягів декларування зберігання зерна ДП «ДГ «Саливонківське», в тому числі й щодо Чернишівського відділку, зафіксовано обсяги зберігання вирощеного насіння соняшника в кількості 165980,00 кг.

На початку березня 2020 року позивач розпочав відвантаження/продаж/поставку товару - насіння соняшника Товариству з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

З урахуванням специфіки ведення власної господарської діяльності, з метою мінімізації витрат щодо транспортування, охорони та зберігання товару, враховуючи логістику, обрано, що місцем завантаження товару (насіння соняшника) є Лосятинський відділок, а місцем відвантаження товару є елеватор, що належить Приватному акціонерному товариству «МЗВКК», з яким у Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» існують договірні відносини.

З метою належного обліку товару у сфері оподаткування та відповідно до Положення про документальне оформлення операцій відпуску товарів на складах відділків ДП «ДГ «Саливонківське», затвердженого 15 січня 2020 року відповідними посадовими особами платника, здійснено переміщення товару (насіння соняшника) із Чернишівського відділку до Лосятинського відділку в кількості 151800,00 кг (необхідна кількість для реалізації контрагенту) на підставі належним чином оформлених накладних внутрішньогосподарського призначення (форма № ВЗСГ-8).

В подальшому на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних саме із Лосятинського відділку ДП «ДГ «Саливонківське» здійснено реалізацію товару (насіння соняшника) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», а останнім здійснено повний розрахунок за отриманий товар.

За таких обставин суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що позивач обліковував відповідну продукцію належним чином та у визначений законом спосіб.

Натомість доводи контролюючого органу про порушення платником вимог пункту 12 статті 3 Закону № 996-XIV, та як наслідок про ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не у порядку, встановленому законодавством, ґрунтуються фактично на обставині ненадання до перевірки повідомлення щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП.

Проте, сам факт ненадання повідомлення щодо об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП при наявності первинних документів на товар, які підтверджують належний облік, як у розглядуваній ситуації, не свідчить про нездійснення позивачем обліку товарів або порушення ним встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації і не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку товарних запасів та застосування до платника штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону № 996-XIV.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова