Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.02.2026 року у справі №620/17968/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 620/17968/23

адміністративне провадження № К/990/36565/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя Падій В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року (судді: Черпак Ю. К., Василенко Я. М., Штульман І. В.) у справі № 620/17968/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 квітня по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до Постанови № 168 за період з 01 квітня по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що протягом зазначеного періоду він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у зв`язку з чим набув право на виплату додаткової винагороди на підставі Постанови № 168. Однак, всупереч вимог чинного законодавства України, відповідач додаткову винагороду йому не виплатив.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, указав, що виконання військовослужбовцем завдань, пов`язаних із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

5. Чернігівський окружний адміністративний суд зазначив, що лише підтверджена сукупністю документів, а саме: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапортом командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, спричиняють виникнення у конкретного військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови №168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі.

6. Суд першої інстанції указав, що не приймає до уваги посилання позивача на журнал ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м. д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м. д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 грудня 2022 року № 4.5/29, а також наголосив, що згідно Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ лише за наявності сукупності документів, а саме: бойового наказу (бойового розпорядження), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапорту командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, та лише за виконання бойових завдань, перелічених у вищевказаному наказі спричиняють виникнення у конкретного військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі.

7. Чернігівський окружний адміністративний суд зауважив, що матеріали справи не містять документів щодо виконання позивачем безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами, натомість матеріали справи містять докази виконання позивачем службових обов`язків (певних завдань) по охороні державного кордону України.

8. Суд першої інстанції також не прийняв до уваги рапорти начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 про клопотання щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно Постанови №168 від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-103 у розмірі 70 000 грн, за період з 01 по 20 червня 2022 року та з 26 по 30 червня 2022 року, та від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-106 у розмірі 70 000 грн, за період з 05 по 30 квітня 2022 року, оскільки відсутні інші документи, передбачені Наказом № 164-АГ для виплати винагороди у підвищеному розмірі. Крім того матеріали справи не містять також належних доказів на підтвердження того, що позивач у цей період здійснював виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами, натомість матеріали справи містять докази виконання позивачем службових обов`язків (певних завдань) по охороні державного кордону України.

9. За висновком суду першої інстанції, лише вищевказані документи у розумінні статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом особистої та безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях (але за виключенням випадку існування спору стосовно предмету та змісту бойового завдання, або стосовно предмету та змісту бойової дії, або стосовно місця територіальної дислокації військового підрозділу). Проте доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірний період, а саме бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу матеріали справи не містять.

10. Залишаючи без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, Шостий апеляційний адміністративний суд указав, що погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належного документального підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у значенні, що встановлене Постановою № 168 та внутрішніми нормативними актами Адміністрації ДПСУ. У зв`язку з цим відсутні правові підстави для задоволення позову в частині виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржувані рішення прийнято у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме не застосуванням правового висновку Верховного Суду, який викладено у відповідних постановах, а також порушення судами норм процесуального права.

12. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладених, зокрема, у постановах від 31 жовтня 2024 року у справі № 120/3181/23, від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23, від 02 липня 2024 року у справі № 200/756/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23.

13. На думку позивача, суд апеляційної інстанції порушив пункти 1 та 3 частини другої статті 253 КАС України, а саме не дослідив зібрані у справі докази. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

14. Позивач вважає, що недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу.

15. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій на вказані факти не звернув увагу, не витребували необхідні докази, зокрема не застосували заходи процесуального примусу до відповідача, зважаючи на його ухилення від надання необхідних документів.

16. У зв`язку з викладеним скаржник просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року скасувати, а справу № 620/17968/23 направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позиція інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 указала, що вважає її безпідставною та такою, що ґрунтується не на законодавчих підставах. Натомість керівництво ІНФОРМАЦІЯ_4 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що участі в заходах, передбачених пунктом 2 Наказу № 164-АГ у період із 04 квітня по 01 серпня 2022 року, пунктом 2 Наказу № 392-АГ у період із 01 серпня по 30 листопада 2022 року, пунктом 2 Наказу № 628-АГ у період із 01 по 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 не здійснював.

19. Військова частина НОМЕР_1 указала, що у травні 2022 року була виплачена додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн за 5 днів лютого 2022 року (12 500 грн.) та 31 день у березні 2022 року (70 000 грн). У відповідності до Рапорту начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » підполковника ОСОБА_3 від 06 червня 2022 № Р-5693 щодо виплати 70 000 грн особовому складу підрозділу, у тому числі ОСОБА_1 , за період з 01 по 04 квітня 2022 року, додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн. (в розрахунку за 4 дні у квітні 2022 року пропорційно, коли ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у здійсненні заходів з відбиття збройної агресії рф проти України) була виплачена у червні 2022 року в сумі 9333,33 грн. (у відповідності до Довідки про грошове забезпечення, що нараховано ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2023 року від 07 листопада 2023 року № 296).

20. Військова частина НОМЕР_1 також зазначила, що рапорти від начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » щодо виплати 70 000 грн, особовому складу підрозділу, у тому числі ОСОБА_1 в періоди з 01 серпня по 30 листопада 2022 року, а також з 01 по 31 грудня 2022 року до управління ІНФОРМАЦІЯ_4 - не надходили.

21. Водночас, рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » підполковника ОСОБА_3 . Вх.№ р/6-106 від 02 липня 2022 року щодо виплати персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » додаткової винагороди в розмірі 60 666,66 грн. за період з 05 по 30 квітня 2022 року та Вх.№ р/103 від 02 липня 2022 року щодо виплати персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн за період з 01 по 30 червня 2022 року залишено без реалізації, оскільки керівництвом відділу до даних рапортів не надано підтверджуючих документів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року № 21-1215-2/0/22.

22. На підставі викладеного військова частина НОМЕР_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 20 серпня 2025 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги

23. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 620/17968/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував справу № 620/17968/23 із Чернігівського окружного адміністративного суду.

24. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року справу № 620/17968/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

25. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 15 червня 2017 року та зокрема, з 09 грудня 2022 року на посаді начальника першої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

26. Із витягів з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 за період з 30 квітня по 31 серпня 2022 року та книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за період з 31 серпня по 31 грудня 2022 року слідує, що ОСОБА_1 здійснював охорону та оборону державного кордону у таких нарядах: робоча група на кордоні (РГК), вогнева засідка (ВЗ), сторожовий пост (СП), чатовий (ЧТ), пост спостереження (ПС), «КРП» - контрольний пост, «РПГ» - розвідувальна-пошукова група (т. 1, а. с. 23- 33).

27. Начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 рапортами, поданими начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 полковнику ОСОБА_4 , клопотав про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з Постановою № 168:

- від 05 травня 2022 року Вх.№ р-4456 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 30 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 34);

- від 06 червня 2022 року Вх.№ р-5693 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 травня 2022 року та в розмірі 70 000 грн за період з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 36);

- від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-103 у розмірі 70 000 грн за період з 01 по 20 червня 2022 року та з 26 по 30 червня 2022 року (т. 1, а. с. 35);

- від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-106 у розмірі 70 000 грн за період з 05 по 30 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 38);

- від 01 вересня 2022 року Вх.№ р/6-342 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 39);

- від 01 жовтня 2022 року Вх.№ р/6-376 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 30 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 40);

- від 01 листопада 2022 року Вх.№ р/6-442 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 41);

- від 30 листопада 2022 року Вх.№ р/6-576 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 30 листопада 2022 року (т. 1, а. с. 42);

- від 19 грудня 2022 року Вх.№ р-4/499 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 грудня 2022 року (т. 1, а. с. 43).

28. Згідно з витягом з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 грудня 2022 року № 4.5/29 позивач в період з 30 листопада по 31 грудня 2022 року виконував бойові завдання в районі н. п. Загатка в наряді «СП» та «ПС» (т. 1, а. с. 47- 48).

29. Уважаючи, що в період проходження ним служби з 01 квітня по 31 грудня 2022 року він не отримав всіх належних сум грошового забезпечення, а саме додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 у розмірі 100 000 грн за місяць, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

31. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

32. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

33. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , просить визнати незаконним нарахування йому не в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період з 01 квітня по 31 грудня 2022 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому таку винагороду в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.

34. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій за якою Верховним Судом відкрито провадження в цій справі ОСОБА_1 указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 120/3181/23, від 05 червня 2024 у справі № 200/660/23, від 02 липня 2024 року по справі № 200/756/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23, від 06 серпня 2024 у справі № 360/290/23, а також пункт 4 частини четвертої цієї статті в контексті не дослідження зібраних у справі доказів.

35. Вирішуючи справу в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.

36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

38. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

39. На підставі частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

40. Статтею 16 Закону № 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

41. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

42. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

43. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

44. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

45. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

46. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта цієї статті).

47. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.

48. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

49. У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

50. Ключовим у цій справі є питання ненарахування ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 квітня по 31 грудня 2022 року.

51. 31 березня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з посиланням на Постанову № 168, видано наказ № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», який уведено в дію з 24 лютого 2022 року (далі - Наказ № 164-АГ).

52. Пунктом 1 Наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.

53. Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;

- виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

54. Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій або інших відповідних документів;

- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.

55. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

56. Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

57. Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

58. У подальшому з 01 серпня 2022 року набув чинності наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 392-АГ).

59. У пункті 2 Наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

- бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

- бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

- бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

- польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

60. Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

61. Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

62. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

63. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

64. Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

65. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

66. Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

67. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

68. Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

69. До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

70. З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах (далі - Наказ № 628-АГ).

71. Як установлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав, зокрема, витяги з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 за період з 30 квітня по 31 серпня 2022 року та книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за період з 31 серпня по 31 грудня 2022 року відповідно до яких ОСОБА_1 здійснював охорону та оборону державного кордону у таких нарядах: робоча група на кордоні (РГК), вогнева засідка (ВЗ), сторожовий пост (СП), чатовий (ЧТ), пост спостереження (ПС), «КРП» - контрольний пост, «РПГ» - розвідувальна-пошукова група.

72. Позивач також надав рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 , поданими начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 полковнику ОСОБА_4, про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з Постановою № 168:

- від 05 травня 2022 року Вх.№ р-4456 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 30 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 34);

- від 06 червня 2022 року Вх.№ р-5693 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 травня 2022 року та в розмірі 70 000 грн за період з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 36);

- від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-103 у розмірі 70 000 грн за період з 01 по 20 червня 2022 року та з 26 по 30 червня 2022 року (т. 1, а. с. 35);

- від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-106 у розмірі 70 000 грн за період з 05 по 30 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 38);

- від 01 вересня 2022 року Вх.№ р/6-342 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 39);

- від 01 жовтня 2022 року Вх.№ р/6-376 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 30 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 40);

- від 01 листопада 2022 року Вх.№ р/6-442 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 41);

- від 30 листопада 2022 року Вх.№ р/6-576 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 30 листопада 2022 року (т. 1, а. с. 42);

- від 19 грудня 2022 року Вх.№ р-4/499 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 грудня 2022 року (т. 1, а. с. 43).

73. Крім того, ОСОБА_1 надав витяг з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 грудня 2022 року № 4.5/29 згідно з яким позивач в період з 30 листопада по 31 грудня 2022 року виконував бойові завдання в районі н. п. Загатка в наряді «СП» та «ПС».

74. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Чернігівський окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, виходив із того, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірний період, а саме бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу матеріали справи не містять.

75. При цьому суди не взяли до уваги витяги з робочого зошита, рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 , а також витяг з журналу бойових з 30 листопада по 31 грудня 2022 року, зазначаючи, що такі документи самі по собі є достатнім доказом для виплати позивачу спірної додаткової винагороди.

76. Надаючи оцінку указаним висновкам щодо відсутності належних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.

77. Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби. Зокрема, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

78. Верховний Суд звернув увагу, що згідно з наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

79. Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

80. Виходячи з наведених положень наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

81. Водночас Верховний Суд зауважив, що накази № 392-АГ та № 628-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом № 164-АГ, який діяв до 01 липня 2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ № 628-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

82. Підсумовуючи, Верховний Суд констатував, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказами № 392-АГ та № 628-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

83. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що суди попередніх інстанцій не відповіли на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року та чим це підтверджується.

84. Як випливає з мотивувальної частини судових рішень, суди обох інстанцій під час оцінки спірних правовідносин орієнтувалися на пояснення відповідача про те, що позивач у зазначений період здійснював виконання службових обов`язків з охорони державного кордону України.

85. Проте суди залишили без уваги надані позивачем витяги з робочого зошита, рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 , а також витяг з журналу бойових з 30 листопада по 31 грудня 2022 року. Водночас суди не з`ясували які конкретно завдання виконував позивач, де це відбувалося, та в чому полягала їх специфіка.

86. Слід враховувати, що в умовах воєнного стану оцінка завдань, які виконує військовослужбовець, потребує особливої уваги. Якщо в мирний час певне завдання може розглядатися як звичайна складова «оперативно-службової діяльності» органу Держприкордонслужби, то в контексті відсічі збройної агресії воно може означати безпосередню участь у бойових діях або заходах. У зв`язку з цим важливо встановлювати конкретні обставини виконання завдань, їхню характерну специфіку, місце та умови виконання тощо, щоб правильно оцінити обсяг і характер службових обов`язків військовослужбовця у період воєнного стану.

87. Аналогічну позицію висловлював Верховний Суд у постановах від 13 березня 2025 року у справі № 620/17970/23, від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23.

88. Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу.

89. Разом із цим, без уваги судів залишилися обставини того, що згідно з довідкою про грошове забезпечення, що нараховано ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2023 року, позивачу було нараховано та виплачено підвищену додаткову винагороду згідно з Постановою № 168, у квітні 2022 року в розмірі 82 500 грн, у травні 2022 року - 9333 грн 33 коп. (а. с. 16).

90. У цьому зв`язку суди не встановили, які саме бойові завдання виконував позивач у квітні - травні 2022 року та не порівняли цих обставин із обставинами, що мали місце в інші періоди за яких виникли спірні правовідносини.

91. Також суди не взяли до уваги витяг з журналу бойових (службово-бойових) дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 грудня 2022 року № 4.5/29 згідно з яким позивач в період з 30 листопада по 31 грудня 2022 року виконував бойові завдання в районі н. п. Загатка в наряді «СП» та «ПС» (а. с. 47-48), а також рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 : від 06 червня 2022 року Вх.№ р-5693 у розмірі 30 000 грн за період з 01 по 31 травня 2022 року та в розмірі 70 000 грн за період з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року (т. 1, а. с. 36); від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-103 у розмірі 70 000 грн за період з 01 по 20 червня 2022 року та з 26 по 30 червня 2022 року (т. 1, а. с. 35). Водночас для надання повної оцінки вказаним доказам суди мали б витребувати та надати оцінку, зокрема, відповідному журналу бойових (службово-бойових) за весь спірний період.

92. У постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 200/1347/24 Верховний Суд наголошував, що відповідно до статей 2 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

93. Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

94. Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведення їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

95. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали би з`ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач в заявлений період, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

96. Власне, завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

97. Ураховуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом заходів та не встановили всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку по суті справи. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

98. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

100. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

101. На підставі частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

102. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій та направленням справи на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року скасувати, а справу № 620/17968/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

Ж. М. Мельник-Томенко