Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.02.2026 року у справі №320/7766/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 320/7766/25

адміністративне провадження № К/990/44472/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Колеснікової І.С., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Епель О.В., Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (Міністерства економіки України) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» (далі - також ТОВ «Київське метрологічне бюро», Товариство, ТОВ «КМБ», позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства економіки України, яке надалі перейменоване у Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі - також Мінекономіки, Міністерство, відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економіки України від 17 грудня 2024 року № 27925 про відмову ТОВ «КМБ» в уповноваженні на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, та у видачі свідоцтва про уповноваження (далі - також спірний, оскаржений наказ);

- зобов`язати Міністерство економіки України визнати, що ТОВ «КМБ» відповідає встановленим критеріям уповноваження, яким повинні відповідати повірочні лабораторії які уповноважуються на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології;

- зобов`язати Міністерство економіки України видати наказ про уповноваження ТОВ «КМБ» на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, згідно із поданою ТОВ «КМБ» заявою про уповноваження від 22 серпня 2024 року;

- зобов`язати Міністерство економіки України видати ТОВ «КМБ» свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, згідно поданої ТОВ «КМБ» заяви про уповноваження від 22 серпня 2024 року.

2. На обґрунтування позову Товариство зазначало, що висновки акту перевірки, на підставі яких був виданий спірний наказ, не відповідають фактичним і наявним у спірних правовідносинах обставинам й не узгоджуються з нормами законодавства, яке їх врегульовує.

3. У зв`язку з цим позивач вважав спірне рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, з одночасним визнанням за позивачем права на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14 травня 2025 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, позов задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним та скасував наказ Міністерства економіки України від 17 грудня 2024 року № 27925 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» в уповноваженні на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, та у видачі свідоцтва про уповноваження;

- зобов`язав Міністерство економіки України видати наказ про уповноваження Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, згідно поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» заяви про уповноваження від 22 серпня 2024 року;

- зобов`язав Міністерство економіки України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, згідно поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» заяви про уповноваження від 22.08.2024.

- У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зміст поданої у спірних правовідносинах заяви Товариства та долучені до неї документи відповідали вимогам частини третьої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та пункту 3 Порядку видачі або відмови у видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, його анулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 117.

6. Взявши до уваги з`ясовані у цій справі обставини, суди попередніх інстанцій констатували, що у спірних правовідносинах у відповідача не виникло заснованих на законі та об`єктивних фактах перешкод для видання наказу про уповноваження Товариства на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, згідно поданої ним заяви.

7. Суди зауважили, що Вимоги, яким повинні відповідати наукові метрологічні центри, державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства економіки України та провадять метрологічну діяльність, та повірочні лабораторії, які уповноважуються або уповноважені на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, з метою досягнення їх відповідності встановленим критеріям, затверджені наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 30 червня 2020 року № 1242 (далі - також Вимоги) не містять заборони працівникам заявника реєструватись фізичною особою-підприємцем та бути учасниками інших товариств, а тому виснували, що відповідач безпідставно посилається на положення зазначених Вимог, встановлюючи додаткові і не передбачені ними обмеження.

8. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахував і те, що за встановленими у цій справі обставинами працівники позивача мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень та володіють знаннями необхідними для організації та проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ.

9. Викладені ж у акті перевірки висновки відповідача, за наведеними у оскаржених судових рішеннях мотивами, суперечать фактичним обставинам, які існували на момент проведення такого контрольного заходу, не ґрунтуються на доказах і не були доведені під час розгляду цієї справи в суді Міністерством як суб`єктом владних повноважень, на якого процесуальний закон покладає обов`язок доказування законності виданих ним адміністративних актів та правомірності вчинених ним дій або бездіяльності, які охоплюються предметом судового спору.

10. Вказували суди попередніх інстанцій і на процедурні недоліки, допущені під час проведення відповідачем перевірки, яка передувала виданню спірного наказу, зокрема, зазначали, що Міністерство порушило право Товариства на надання зауважень до акту, оформленого за результатом здійсненого у спірних відносинах заходу контролю. Підкреслювали суди і те, що спірний наказ за змістом та формою не відповідає установленим до нього вимогам, зокрема, не містить порядку його оскарження та не містить вказівку на зупинення чи не зупинення дії адміністративного акта у разі подання скарги, тобто наказ не відповідає вимогам статті 71 Закону України «Про адміністративну процедуру».

11. Стосовно визначеного в позові способу судового захисту, суди зауважили, що наявні у відповідача повноваження не є дискреційними, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на думку судів обох інстанцій, права шляхом зобов`язання Міністерства видати відповідний наказ щодо задоволення поданої ТОВ «КМБ» заяви про уповноваження від 22 серпня 2024 року та свідоцтво про уповноваження відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України і є належним та ефективним, забезпечує належне відновлення порушених прав Товариства без невиправданих затримок і зволікань.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині задоволених вимог позову, Мінекономіки подало касаційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як можна стверджувати виходячи зі змісту оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій з`ясували такі обставини справи.

14. ТОВ «КМБ» має свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології № П-54-2020 від 13 січня 2020 року.

15. Вказане свідоцтво засвідчує, що ТОВ «КМБ» відповідає критеріям уповноваження та має право на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології.

16. Строк дії зазначеного свідоцтва - до 13 січня 2025 року. Отримане ТОВ «КМБ» свідоцтво підтверджує право на виконання робіт/надання послуг повірочною лабораторією Товариства, розташованою за адресою: вул. Київська, 6-П, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132 (далі - Повірочна лабораторія 1).

17. Повірочна лабораторія 1 діє на підставі таких документів:

свідоцтво про уповноваження № П-54-2020 від 13 січня 2020 року видане Мінекономіки;

паспорт повірочної лабораторії від 03 травня 2019 року редакція №1;

настанова з якості реєстраційний № НЯ 1.01-19-СУЯ від 03 травня 2019 року.

18. 22 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології з додатками. Відповідно до графи 7 вказаної заяви місце провадження господарської діяльності: м. Вишневе, 08132, вулиця Першотравнева, 25-А, Київська область (далі - також повірочна лабораторія 2).

19. До цієї заяви були додані: паспорт ТОВ «КИЇВСЬКЕ МЕТРОЛОГІЧНЕ БЮРО»; проєкт сфери уповноваження ТОВ «КИЇВСЬКЕ МЕТРОЛОГІЧНЕ БЮРО» на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, підписаний керівником; копія договору користування приміщенням (найму приміщення), укладеного не менше ніж на п`ять років; платіжний документ про сплату коштів за видачу свідоцтва про уповноваження з відміткою банку.

20. 12 листопада 2024 року відповідачем виданий наказ № 25731 «Про проведення перевірки ТОВ «КМБ», яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям».

21. У період з 19 по 21 листопада 2024 року проведена перевірка ТОВ «КМБ» на відповідність критеріям, встановленим частиною четвертою статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

22. Зазначена перевірка здійснювалась відповідно до поданої заяви від 22 серпня 2024 року, яка зареєстрована в Мінекономіки 22 серпня 2024 року за вх. № 07/116836-24, стосовно повірки категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці».

23. 26 листопада 2024 року за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 32 «Про результати перевірки ТОВ «КМБ», яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям» (далі - також акт перевірки).

24. Відповідно до викладених у акті перевірки висновків, ТОВ «КМБ», яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, не відповідає встановленим критеріям щодо незалежності та неупередженості (підпункти 1, 2 та 4 пункту 1 Вимог), кваліфікації персоналу (абзац другий та третій підпункту 2, абзаци другий, третій, п`ятий та шостий підпункту 3, абзаци другий, третій, п`ятий та шостий підпункту 4, підпункту 6 пункту 2 Вимог); наявності матеріально-технічної бази (абзац другий підпункту 2, підпункти 3 та 4 пункту 3 Вимог) щодо проведення повірки рівнемірів робочих всіх типів (на місці експлуатації), категорія 61; лічильників води, категорія 38; теплолічильників, категорія 72; наявності впровадженої системи якості (підпункти 1, 2, 7 та 8 пункту 5 Вимог); забезпечення правильності оформлення та зберігання результатів повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації (підпункт 1 пункту 6 Вимог) відповідно до заявленої сфери уповноваження.

25. 17 грудня 2024 року відповідач видав наказ № 27925 «Про відмову ТОВ «КМБ» в уповноваженні на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, та у видачі свідоцтва про уповноваження».

26. Такий наказ ТОВ «КМБ» оскаржило в судовому порядку, покликаючись на його протиправність і на те, що цей адміністративний акт порушує права позивача.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої та підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України й доводів про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Вимог, яким повинні відповідати наукові метрологічні центри, державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства економіки України та провадять метрологічну діяльність, та повірочні лабораторії, які уповноважуються або уповноважені на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, з метою досягнення їх відповідності встановленим критеріям.

28. Доводи, які зумовили відкриття касаційного провадження у цій справі, охоплюють й аргументи Міністерства стосовно обраного позивачем та застосованого судом способу судового захисту, у яких скаржник зазначає, що наявні у нього та реалізовані у спірних правовідносинах повноваження є дискреційними, тоді як внаслідок ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржених судових рішень про зобов`язання прийняти конкретне рішення та видати відповідне свідоцтво відбулось втручання суду в такі повноваження.

29. У цій частині обґрунтувань касаційної скарги Міністерство стверджує, що суд першої інстанції, за наявності підстав для визнання протиправним спірного наказу, мав повноваження лише на ухвалення рішення про зобов`язання повторно розглянути подану Товариством заяву та документи.

30. Позивач наведені у касаційній скарзі доводи та вимоги повністю заперечує і у відзиві на неї зазначає, Верховний Суд вже викладав висновок щодо застосування норм права, зокрема, у постанові від 12 травня 2025 року у справі № 460/5787/24, про яку Міністерству не могло бути невідомо станом на дату звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою, оскільки на цю ж саму постанову відповідач покликався у доводах заяв по суті справи ще на стадії її апеляційного перегляду.

31. Тому Товариство вважає, що покликання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не відповідає дійсності та не підтверджує наявності вказаних ним у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень.

32. ТОВ «КМБ» звертає увагу й на те, що реалізовані у спірних правовідносинах повноваження Міністерства не є дискреційними, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій не допустили жодних порушень норм матеріального чи процесуального права, задовольняючи позов у обраний Товариством спосіб.

33. У відзиві на касаційну скаргу позивач акцентує увагу на тому, що відповідач прийняв у спірних відносинах рішення по суті заяви, у якому виклав відповідні мотиви та висновки, й протиправність такого рішення встановлена судом на підставі наявних у справі доказів.

34. Висновки ж щодо застосування норм права, на які здійснюється покликання у касаційній скарзі і які викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2025 року у справі № 460/5787/24, за твердженнями Товариства, не можуть бути враховані як релевантні у питанні перевірки касаційним судом належності та ефективності обраного позивачем та застосованого судами способу судового захисту, оскільки у межах справи зазначеної справи судами не перевірялися висновки Міністерства щодо відповідності/невідповідності позивача Вимогам, що і стало підставою для констатації судом касаційної інстанції передчасності зобов`язання Мінекономіки видати відповідне свідоцтво.

35. Поряд із цим, Товариство підкреслює, що у справі, яка розглядається, суд дійшов висновку про протиправність спірного наказу про відмову в уповноваженні не лише на підставі встановлення порушення відповідачем законодавчо встановленої процедури розгляду заяви, але й на підставі того, що висновки Міністерства про невідповідність ТОВ «КМБ» критеріям, яким повинні відповідати уповноважені організації, є необґрунтованими і безпідставними.

36. Узагальнюючи свої аргументи, Товариство зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, стверджує, що у касаційній скарзі Міністерства відсутні фактичні дані про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.

37. У підсумку позивач стверджує, що у Міністерство не навело визначених пунктом 3 частини четвертої та підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень і не довело того. Що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, допустили порушення норм процесуального права або неправильно застосували норми матеріального права.

38. Ураховуючи усе зазначене, ТОВ «КМБ» у відзиві на касаційну скаргу просить Верховний Суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

39. Відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності, регулює Закон України від 05 червня 2014 року № 1314-VII «Про метрологію та метрологічну діяльність», про що зазначено в преамбулі до цього Закону.

40. За приписами частини першої статті 18 зазначеного Закону органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.

41. У спірних правовідносинах, станом на момент видання оскарженого наказу, органом з уповноваження виступало Міністерство економіки України, яке за змістом абзаців другого, третього пункту 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (зі змінами), є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну цінову політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.

42. Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903 Уряд постановив перейменувати Міністерство економіки України на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України й затвердив Положення про вказане Міністерство, в абзацах другому, третьому пункту 1 якого також містяться приписи про те, що це Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.

43. Отже, станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, а також надалі під час розгляду цієї справи в судах усіх інстанцій Мінекономіки мало і має правовий статус органу з уповноваження в розумінні норм частини першої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

44. Згідно з частиною другою статті 18 згаданого Закону для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження.

Видача, відкликання свідоцтва про уповноваження здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням вимог законів України «Про адміністративну процедуру» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

45. Абзац перший, абзаци третій - восьмий частини третьої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначають, що для одержання свідоцтва про уповноваження наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії (далі - заявники) подають до органу з уповноваження заяву про уповноваження.

До заяви про уповноваження додаються:

паспорт повірочної лабораторії заявника або його відокремленого підрозділу, який буде виконувати роботи з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджений керівником заявника;

проєкт сфери уповноваження заявника на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, який повинен містити відомості про категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та їх метрологічні характеристики, підписаний керівником заявника. У разі якщо заявник входить до складу підприємства чи організації як відокремлений підрозділ, проєкт сфери уповноваження підписується керівником цього підприємства чи організації;

копія договору користування приміщенням (найму приміщення), укладеного не менше ніж на п`ять років з дня подання заявником заяви про уповноваження, засвідчена заявником (у разі якщо заявник не має власного приміщення, необхідного для виконання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки відповідно до заявленої сфери уповноваження);

платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) про сплату плати за видачу свідоцтва про уповноваження з відміткою банку, відділення поштового зв`язку або коду проведеної операції.

Зазначений у цій частині перелік документів, що додаються до заяви про уповноваження, є вичерпним.

46. Процедуру видачі або відмови у видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), його анулювання, визначає також Порядок видачі або відмови у видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, його анулювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 117 (зі змінами та в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - також Порядок видачі або відмови у видачі свідоцтва про уповноваження).

47. Відповідно до пункту 2, абзаців першого, третього - п`ятнадцятого пункту 3, пунктів 4, 5 зазначеного Порядку для проведення повірки засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), що перебувають в експлуатації, наукові метрологічні центри, державні підприємства, які належать до сфери управління Мінекономіки та провадять метрологічну діяльність (далі - метрологічні центри), та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтво про уповноваження, яке видається Мінекономіки.

З метою одержання свідоцтва про уповноваження керівник наукового метрологічного центру, метрологічного центру та повірочної лабораторії (далі - заявник) особисто або через уповноважену ним особу подає у паперовій формі або надсилає поштою, або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника заявника з урахуванням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг до Мінекономіки заяву про уповноваження (далі - заява).

У заяві зазначаються: повне найменування заявника; повне найменування Мінекономіки; назва свідоцтва про уповноваження; об`єкт, на який видається свідоцтво про уповноваження; вид господарської діяльності (згідно з класифікатором видів економічної діяльності); ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи та її контактні дані (адреса електронної поштової скриньки, веб-сайт, номери телефону, телефаксу (за наявності), а також місце провадження її господарської діяльності; прізвище, ім`я та по батькові керівника юридичної особи; дата складення заяви; перелік документів, що додаються до заяви; спосіб одержання свідоцтва про уповноваження (особисто керівником заявника або уповноваженою ним особою/ поштою (у тому числі за бажанням заявника кур`єром за додаткову плату) / за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою/ через Єдиний державний веб-портал електронних послуг).

До заяви додаються документи (у паперовій формі або в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника заявника з урахуванням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг), передбачені частиною третьою статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Мінекономіки протягом 80 робочих днів після надходження заяви розглядає її та відповідно до частини п`ятої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» проводить перевірку заявника на відповідність критеріям, яким він повинен відповідати.

Відмова у видачі свідоцтва про уповноваження або анулювання свідоцтва про уповноваження здійснюються відповідно до вимог частин шостої та десятої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

48. Заявники можуть бути уповноважені на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за умови їх відповідності критеріям, яким повинні відповідати уповноважені наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії (далі - уповноважені організації).

Критеріями, яким повинні відповідати уповноважені організації (далі - встановлені критерії), є: незалежність та неупередженість; кваліфікація персоналу; наявність матеріально-технічної бази; наявність фонду нормативних документів та технічної документації, необхідних для проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації; наявність впровадженої системи якості; забезпечення правильності оформлення та зберігання результатів повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.

Заявники з метою досягнення їх відповідності встановленим критеріям повинні відповідати вимогам, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Положення такого змісту наведені у частині четвертій статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

49. Вимоги, яким повинні відповідати наукові метрологічні центри, державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства економіки України та провадять метрологічну діяльність, та повірочні лабораторії, які уповноважуються або уповноважені на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, з метою досягнення їх відповідності встановленим критеріям (далі - також Вимоги), затверджені наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 30 червня 2020 року № 1242, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2020 року за № 862/35145.

50. У абзацах першому - шостому, сімнадцятому, вісімнадцятому частини п`ятої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що орган з уповноваження протягом 80 робочих днів після надходження заяви про уповноваження:

проводить експертизу поданих заявником документів та перевіряє повноту відомостей;

проводить перевірку заявника за його місцезнаходженням на відповідність встановленим критеріям із складенням відповідного акта, до якого додаються складені або звірені заявником під час перевірки документи, що підтверджують відповідність заявника встановленим критеріям, фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи, інші зібрані докази;

проводить аналіз (розгляд) усіх матеріалів уповноваження, отриманих під час перевірки заявника за його місцезнаходженням на відповідність встановленим критеріям, та видає наказ про уповноваження або про відмову в уповноваженні заявника;

видає наказ про уповноваження та видає заявнику свідоцтво про уповноваження;

у разі відмови в уповноваженні видає наказ про відмову у видачі свідоцтва про уповноваження із зазначенням підстави, копію якого надсилає заявнику супровідним листом.

Заявник має право ознайомлюватися з матеріалами уповноваження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру».

Заявник має право подавати до органу з уповноваження пояснення та/або зауваження, у тому числі документи, до дня видання наказу про уповноваження або про відмову в уповноваженні заявника.

51. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про уповноваження є:

подання заявником неповного пакета документів, необхідних для уповноваження, у разі неусунення недоліків під час залишення заяви про уповноваження без руху відповідно до абзаців десятого та одинадцятого частини третьої цієї статті;

виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей (крім технічних помилок);

встановлення за результатами перевірки заявника на відповідність встановленим критеріям факту виконання ним без уповноваження робіт з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, які згідно з цим Законом виконуються за умови уповноваження (крім робіт, за виконання яких без уповноваження заявнику раніше було відмовлено у видачі свідоцтва про уповноваження з підстави, передбаченої цим абзацом, або дію раніше виданого йому свідоцтва про уповноваження було припинено шляхом відкликання з підстави, передбаченої абзацом шостим частини десятої цієї статті);

відмова заявника у допуску посадових осіб органу з уповноваження та/або залучених фахівців наукових метрологічних центрів до проведення його перевірки на відповідність встановленим критеріям з підстав, не передбачених законом, про що посадові особи, які проводять відповідну перевірку, складають акт;

невідповідність заявника встановленим критеріям (абзаци перший - шостий статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд, виходить з такого.

55. Аналіз наведених у попередньому розділі цієї постанови Верховного Суду норм права, дає підстави для такого висновку щодо їх застосування.

56. Суб`єкти, визначені в частині п`ятій статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», які виявили намір проводити повірку ЗВТ, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, що перебувають в експлуатації, до початку здійснення такої діяльності зобов`язані отримати свідоцтво про уповноваження, а Мінекономіки є органом, уповноваженим видавати таке свідоцтво.

57. Вирішуючи питання про видачу свідоцтва про уповноваження, Мінекономіки повинно, зокрема, встановити відповідність чи невідповідність заявника критеріям, встановленим частиною четвертою статті 18 наведеного Закону, із зазначенням обґрунтованих висновків стосовно дотримання чи недотримання заявником вимог до кожного з таких критеріїв, які визначаються окремим підзаконним нормативно-правовим актом, й дотримання яких буде свідчити про те, що заявник досягнув відповідного критерія.

58. Верховний Суд звертає увагу на те, що в процедурі прийняття Мінекономіки рішення про видачу / відмову у видачі свідоцтва про уповноваження на повірку ЗВТ застосуванню підлягають не лише норми Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а й норми Закону України «Про адміністративну процедуру».

59. Такий висновок можна зробити виходячи зі змісту норм частини другої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» в редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення у формі наказу про відмову у виданні свідоцтва про уповноваження, які імперативно закріплюють, що видача, відкликання свідоцтва про уповноваження здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням вимог законів України, зокрема, «Про адміністративну процедуру».

60. Колегія суддів відзначає, що з огляду на положення статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та статей 12, 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» акт перевірки в процедурі отримання свідоцтва на повірку засобів вимірювальної техніки є тим документом, який в обов`язковому порядку має бути доведений до відома особи, щодо якої приймається адміністративний акт, тим більше, якщо такий акт може мати негативні наслідки для прийняття рішення щодо видачі свідоцтва. Ненадання такої інформації позбавляє особу можливості реалізувати своє право на участь в адміністративному провадженні, в тому числі право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заперечень чи пояснень, що суперечить принципам адміністративної процедури, встановленим спеціальним законом у цій сфері відносин.

61. За такого правового регулювання, Верховний Суд висновує, що Мінекономіки, в разі наявності сумнівів щодо відповідності заявника критеріям, визначеним в частині четвертій статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», з метою забезпечення належності та повноти з`ясування обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення, не тільки могло, а й було зобов`язане витребувати у заявника додаткові документи та пояснення, необхідні для повного з`ясування та належної оцінки усіх відображених в акті перевірки обставин, що дозволяє прийняти обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам законодавства і визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, за якими адміністративний суд перевіряє законність адміністративних актів суб`єктів владних повноважень.

62. Відсутність у вказаному рішенні належних мотивів, які б однозначно свідчили про невідповідність заявника встановленим законом критеріям та доводили з огляду на це наявність підстав для відмови у видачі свідоцтва про уповноваження, а також недотримання Мінекономіки процедури прийняття такого адміністративного акта, у тому числі, через ненадання заявникові інформації про його права та обов`язки в адміністративній процедурі, неповідомлення його про право на участь у такому провадженні й про право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи, вказує на порушення цим органом вимог законодавства і прав особи, яка звернулась за видачою свідоцтва про уповноваження, й тому слугує достатньою підставою для скасування такого рішення.

63. Поряд із цим, колегія суддів підкреслює, що процедура видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки ЗВТ, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є складним і багатоетапним процесом, який включає в себе розгляд уповноваженим суб`єктом (Мінекономіки) поданих заявником документів, проведення перевірки заявника на відповідність критеріям, визначеним в частині четвертій статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», з урахуванням Вимог, завершальним етапом якої є прийняття вмотивованого рішення про видачу або відмову у видачі відповідного свідоцтва.

64. З наведеного констатується, що за відсутності належної мотивації у такому рішенні, яке у спірних правовідносинах було прийняте відповідачем, та при порушенні ним відповідних визначених законом процедур, відсутні підстави для беззаперечної констатації відповідності заявника наведеним у статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» критеріям, оскільки в разі встановлення та належного обґрунтування уповноваженим органом державної влади (з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру») невідповідності заявника хоча б одному з таких критеріїв, у видачі свідоцтва має бути відмовлено.

65. У такому випадку належним і ефективним способом судового захисту при оскарженні вищезгаданого рішення Мінекономіки буде зобов`язання вказаного органу повторно розглянути заяву щодо видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології.

66. Такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав у постанові від 12 травня 2025 року у справі № 460/5787/24 і відступу від такого правозастосування не здійснювалось.

67. За наведеного, Верховний Суд визнає слушними наведені у відзиві аргументи про те, що зазначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, які відповідач пов`язав з нормами пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, фактично не підтвердились.

68. При цьому, як можна стверджувати зі змісту касаційної скарги та ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, скаржник не обґрунтовував свої доводи іншими, передбаченими у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами, зокрема, пунктом першим цієї частини (неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

69. Водночас, ці обставини не є визначеною законом достатньою і самостійною підставою для припинення (закриття) провадження у суді касаційної інстанції за такою скаргою, позаяк випадки для застосування такого процесуального повноваження Судом визначені за вичерпним і остаточним переліком у пунктах 1-5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

70. Зокрема, у пункті 3 частин першої статті 339 зазначеного Кодексу, закріплене правило, згідно з яким суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

71. Тобто для закриття касаційного провадження у справі з огляду на зазначені у вищевказаній статті підстави необхідна одночасна наявність у сукупності одразу двох умов: перша - наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; друга - суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

72. У зв`язку з цим Верховний Суд, установивши наявність висновку щодо застосування норм права у правовідносинах, подібних до тих, у яких виник спір у справі, що розглядається (постанова від 12 травня 2025 року у справі № 460/5787/24) повинен перевірити, чи переглянув суд апеляційної інстанції рішення суду відповідно до такого висновку.

73. З`ясовані судовим розглядом цієї справи обставини та зміст оскаржених судових рішень підтверджують, що у спірному наказі Мінекономіки відсутні обґрунтування невідповідності заявника кожному з критеріїв та невиконання ним Вимог з покликанням на відповідні обставини та результати аналізу (розгляду) усіх зібраних матеріалів уповноваження з урахуванням права участі заявника у такій процедурі та його позиції стосовно установлених перевіркою обставин.

74. З аргументації, наведеної в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваних судових рішень, а також з фактичних обставин цієї справи, можливо констатувати, що оспорений Товариством наказ відповідача містить лише перерахунок передбачених статтею 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» критеріїв, яким, на думку Мінекономіки, не відповідає заявник, та Вимог, які ним не виконані. Проте в оскарженому Товариством наказі не наведені жодні мотиви стосовно проведеного відповідачем як органом з уповноваження аналізу (розгляду) усіх матеріалів уповноваження, отриманих під час перевірки заявника за його місцезнаходженням, на відповідність встановленим критеріям, що прямо передбачено нормами частини п`ятої статті 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», є обов`язковим у процедурі вирішення питання про видання свідоцтва про уповноваження і передує виданню Мінекономіки наказу та свідоцтва про уповноваження.

75. До того ж, суди попередніх інстанцій, з`ясувавши і перевіривши доказами обставини щодо недотримання прав Товариства в адміністративній процедурі розгляду питання про видання позивачу свідоцтва про уповноваження, визнали доведеним факт суттєвих процедурних порушень з боку відповідача, які унеможливили реалізацію заявником наданих йому прав, у тому числі, взяти участь у вирішенні питання, яке щодо нього розглядалось, ознайомитись з результатами проведеної стосовно нього перевірки і всіма її матеріалами, надати відповідні пояснення, заперечення та міркування.

76. Верховний Суд додатково акцентує увагу на тому, що здійснення дій з аналізу та розгляду матеріалів уповноваження належать до виключної компетенції Мінекономіки і охоплюються повноваженнями саме цього органу, втручатись в які не може жоден інший суб`єкт, зокрема, суд.

77. Не врахувавши таких обставин справи і наявного у спірних правовідносинах правового регулювання, суди попередніх інстанцій фактично перебрали на себе виключні повноваження Мінекономіки й замість цього органу здійснили аналіз (розгляд) усіх матеріалів уповноваження, отриманих під час перевірки заявника за його місцезнаходженням, на відповідність встановленим законом критеріям та на предмет дотримання Товариством Вимог, передчасно визнавши ТОВ «КМБ» таким, що відповідає зазначеним критеріям та виконало усі Вимоги, та необґрунтовано зобов`язавши вказаний адміністративний орган видати конкретний наказ про видання заявнику свідоцтва про уповноваження.

78. Не можна оминути увагою і те, що розглянутий і проаналізований судами попередніх інстанцій акт перевірки як частина матеріалів уповноваження є лише засобом фіксації результатів проведеного контрольного заходу, відображає висновки посадових осіб, які його проводили, і слугує джерелом інформації щодо з`ясованих під час перевірки фактів та обставин, оцінка яким повинна надаватись насамперед відповідачем з дотриманням прав та процедурних гарантій заявника та відображенням відповідних мотивів щодо відповідності або невідповідності його критеріям у визначеному законом адміністративному акті, яким у спірних правовідносинах є наказ про видачу / відмову у видачі свідоцтва про уповноваження, і саме він охоплюється предметом цього спору та може бути оскаржений в суді за правилами адміністративного судочинства.

79. Установивши і підтвердивши зібраними у справі доказами обставини про те, що Мінекономіки, видаючи спірний наказ, допустило порушення вимог законодавства, прав і процедурних гарантій Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування такого наказу.

80. Поряд із цим, в оскаржених судових рішеннях передчасно констатована відповідність позивача усім встановленим законом критеріям та виконання ним усіх Вимог, оскільки зміст оспореного у цій справі адміністративного акта не підтверджує того, що відповідач як орган з уповноваження здійснив аналіз (розгляд) матеріалів уповноваження (включно з актом перевірки) з дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України та законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про адміністративну процедуру».

81. Тому Суд вважає, що обраний позивачем та застосований судами спосіб захисту його прав, порушених Мінекономіки, не є належним і становить втручання у виключну компетенцію вказаного органу, не узгоджується з обсягом допущених ним порушень і повноваженнями суду при вирішенні справи, вказаними у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначеним у цьому Кодексі завданням адміністративного судочинства.

82. З цих підстав Верховний Суд констатує, що задоволення судом поданого у цій справі позову в частині зобов`язання відповідача видати наказ про уповноваження та свідоцтво про уповноваження Товариства, є передчасним і не ґрунтується на фактичних обставинах справи, дотриманні норм процесуального права, правильному застосуванні норм матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 12 травня 2025 року у справі № 460/5787/24 в подібних правовідносинах.

83. Беручи до уваги фактичні обставини справи, зміст, характер спірних правовідносин, норми права, якими вони врегульовані, та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів вважає, що належним і ефективним способом захисту порушених прав Товариства буде зобов`язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про уповноваження з дотриманням встановленої законом процедури та прийняти передбачене законом вмотивоване рішення.

84. Обрання такого способу судового захисту в цій конкретній справі відповідатиме завданню адміністративного судочинства, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, й забезпечить повне відновлення прав Товариства у тому обсязі та стані, який існував до їх порушення відповідачем.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

86. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального і допустили порушень норм процесуального права, в результаті чого ухвалили судові рішення, які в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача видати наказ та свідоцтво про уповноваження Товариства не відповідають закону, а тому підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

87. Керуючись статтями 340 341 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України задовольнити частково.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року в частині зобов`язання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України видати наказ та свідоцтво про уповноваження Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, згідно поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» заяви про уповноваження від 22 серпня 2024 року.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (Міністерства економіки України) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське метрологічне бюро» від 22 серпня 2024 року щодо видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, з урахуванням висновків, наведених у цій постанові Верховного Суду, та прийняти за результатом розгляду заяви вмотивоване і передбачене статтею 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» рішення.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик