Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/9991/79800/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А-2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-2622 про стягнення одноразової грошової компенсації замість неотриманого речового майна, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А-2622 про стягнення одноразової грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Визнано дії Військової частини А-2622 щодо невиплати грошової компенсації за належне ОСОБА_2 речове майно неправомірними. Зобов'язано Військову частину А-2622 виплатити грошову компенсацію за належне ОСОБА_2 речове майно в сумі 3505,26 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, Військова частина А-2622 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині А-2093 на посаді офіцера відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Північного територіального управління військової служби правопорядку. На підставі наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України від 18 липня 2012 року № 396 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»(за станом здоров'я).

Наказом командира військової частини А 2093 від 08 серпня 2012 року № 182 позивача виключено зі списків особового складу військової частини А-2093, всіх видів забезпечення, з речового забезпечення при військовій частині А-2622 і направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату, м. Чернігів.

Згідно з копією довідки від 09 серпня 2012 року розмір грошової компенсації позивачу замість речового майна складає 4526,10 грн., у тому числі: до 11 березня 2000 року - 138,66 грн.; з 22 травня 2008 року та до моменту звільнення - 3366,60 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в новій редакції та доповнена пунктом 2 статті 9-1, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначений Закон набирає чинності з 01 січня 2007 року.

Однак, дія викладеного пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинена на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» взагалі виключена.

Лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року №10рп/2008 положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою редакцію, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з момент ухвалення цього Рішення.

Однак, положення статті 91 вказаного Закону, на позивача не розповсюджуються, оскільки регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Касаційну скаргу Військової частини А-2622 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-2622 про стягнення одноразової грошової компенсації замість неотриманого речового майна - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини А-2622 про стягнення одноразової грошової компенсації замість неотриманого речового майна відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко