Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року м. Київ К/9991/19883/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Вербицької О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі № 2-а-867/10/0270

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області від 17.12.2009 № 0000952350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28525,05 грн.

Крижопільська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Крижопільською МДПІ проведено перевірку належної позивачеві господарської одиниці - магазину-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», за результатами якої складено акт від 30.11.2009 № 1621/02/32/23/НОМЕР_1.

Вказаним актом перевірки від 30.11.2009 № 1621/02/32/23/НОМЕР_1 зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 1, 2, 9, 13 ст. 3, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, яке полягало у здійсненні розрахункової операції з продажу однієї пачки сигарет «Честерфілд» за ціною 6,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, незабезпеченні зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (Z-звіт № 0607 та Z-звіт № 0581) в книзі ОРО, незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО (невідповідність склала 213,50 грн.). Ці порушення слугували підставою для прийняття відповідачем рішення від 17.12.2009 № 0000942350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1780 грн.;

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, що полягало у неоприбуткуванні готівкових коштів у період з 02.09.2008 по 29.11.2009 в сумі 5705,01 грн. Відповідач в акті зафіксував, що запис в книгу обліку розрахункових операцій внесено 30.11.2009.

Ці порушення слугували підставою для прийняття відповідачем рішення від 17.12.2009 № 0000952350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28525,05 грн.

Скасовуючи оспорюване позивачем рішення відповідача від 17.12.2009 № 000095235 про застосування штрафних санкцій за неоприбуткування готівкових коштів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що готівка була фактично оприбуткована, оскільки її проведено через реєстратор розрахункових операцій, а роздруковані фіскальні звітні чеки зберігалися в книзі обліку розрахунковий операцій. Відсутність запису в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій є порушенням встановленого порядку використання цієї книги.

Суд касаційної інстанції вважає, що позиція судів попередніх інстанцій не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.4. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, який неодноразово висловився з цього питання, зокрема в постановах від 02.04.2013 у справі № 21-76а13 позовом ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13 позовом ПП «Регіон-Юг» до ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 12.11.2013 у справі № 21-370а13 за позовом ТОВ «Ресурс-Сервіс» до ДПА в Київській області, Васильківської ОДПІ Київської області (про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на те, що позивачем не було оприбутковано готівкові кошти у порядку, передбаченому п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме: у період з 02.09.2008 по 29.11.2009 не здійснено своєчасного обліку зазначених готівкових коштів (у день їх одержання) у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО шляхом внесення відповідних записів згідно із фіскальними звітними чеками - Z-звітами, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність рішення від 17.12.2009 № 0000952350 та незаконність оскаржуваних судових рішень в цій частині.

З огляду на встановлені судами обставини щодо фактичного порушення позивачем вимог п.п. 1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, не оскарження судових рішень в цій частині, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися із судовими рішеннями в цій частині.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення від 17.12.2009 № 0000952350, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2010 в такій редакції:

«У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в частині задоволення позову Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун