Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/32237/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М. , Швець В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010р. у справі за позовом ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-Інвестиційний банк" (далі - Промінвестбанк) звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 26.11.2008р. № 888, визнати нечинним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.12.2008р. № 15119/07-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010р., позов задоволено. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 26.11.2008р. № 888 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.12.2008р. № 15119/07-15.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014р. касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишено без задоволення, а вказані судові рішення залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014р. ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014р. скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд.

У касаційній скарзі представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми перевірки правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування приватного виробничо-комерційного підприємства «Рубін» (далі - Підприємство) складено акт від 13.11.2008р. № 185/3-19.

В акті зазначено, що на порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) видача коштів на виплату заробітної плати філією Промінвестбанку в м. Суми проводилась без одночасного перерахуванням відповідних сум страхових внесків або із частковим перерахуванням.

За період, що перевірявся, зазначена філія Промінвестбанку видала коштів готівкою на виплату заробітної плати для Підприємства в розмірі 72 000 грн., на які нараховуються страхові внески. Відповідна сума страхових внесків, що підлягала сплаті одночасно з одержанням заробітної плати, складала 22 824 грн., тоді як страхувальник подав платіжні доручення на суму 8465 грн., оскільки сума своєчасно не сплачених страхових внесків з урахуванням переплати складає 14 359 грн., тому управління ПФУ рішенням від 26.11.2008р. № 888 застосувало відносно Промінвестбанку штрафні санкції у раніше вказаній сумі.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.12.2008р. № 15119/07-15 скаргу Промінвестбанку визнано такою, що задоволенню не підлягає, а рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми залишено без змін.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що при перерахуванні страхових внесків до ПФУ платником є особа, яка сплачує зазначені внески. У зазначеному випадку саме на Підприємство законом покладається відповідальність за повноту і правильність платіжної операції. Промінвестбанк у цьому випадку лише виконує функції платіжної установи, яка здійснює переказ коштів з рахунку платника на рахунок одержувача і не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.

Відповідно до абзацу другого частини дванадцятої ст. 20 Закону № 1058-IV установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу ПФУ суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону № 1058-IV за порушення вимог, передбачених ч.12 ст. 20 цього Закону, виконавчі органи ПФУ застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом № 1058-IV на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Як встановлено судами, Підприємство подавало Промінвестбанку платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті. Отже, позивач здійснив виплату заробітної плати без одночасного перерахування страхувальником (Підприємством) страхових внесків в сумі 14 359 грн.

При цьому помилковим є посилання судів на обґрунтування своїх рішень на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зокрема абзац четвертий пункту 3.9, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати. Цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним, тобто має меншу юридичну силу по відношенню до Закону № 1058-IV і тому не може йому суперечити. Крім того, в абзаці п'ятому цього ж пункту встановлено, що якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 19.01.2010р. та 06.02.2012р. (№№ 21-2150во09, 21-352а11 відповідно)

Враховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Олексієнко М.М.

Швець В.В.