ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2017 р. м. Київ К/800/34138/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу та зобов'язати зарахувати в пільговому обчисленні період роботи, зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців, періоди роботи з 02.01.1988 року по 25.02.1995 року, з 16.07.1996 року по 27.01.2011 року та з 11.04.2011 року по 09.08.2013 року як трудовий стаж, вироблений в місцевості, прирівняній районів Крайньої Півночі, здійснивши перерахунок та виплату пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу з 10.08.2013 року.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині за період з 10.08.2013 року по 14.07.2014 року були залишені без розгляду в зв'язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з врахуванням періодів роботи з пільговим обчисленням стажу роботи. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 15.07.2014 року, зарахувавши в пільговому обчисленні періоди роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 02.01.1988 року по 25.02.1995 року з 16.07.1996 року по 27.01.2011 року та з 11.04.2011 року по 09.08.2013 року, а саме 1 рік роботи - за 1 рік і 6 місяців.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області було залишено без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2015 року - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_2, він в період з 02.01.1988 р. по 25.02.1995 р., з 16.07.1996 р. по 27.01.2011 р. та з 11.04.2011 р. по 09.08.2013 р. працював у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно даних архівної довідки архівного відділу м. Нижньовартовська Тюменської області Російської Федерації від 06.11.2009 року № Г-516 про підтвердження трудового стажу, ОСОБА_2 з 01.01.1988 року по 25.02.1995 року працював в управлінні механізованих робіт № 3 тресту «Нижнєвартовскнефтеспецтрой» виробничого управління «Нижнєвартовскнефтегаз», яке знаходиться в місті Нижнєвартовськ Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу. Дана місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.

Згідно архівної довідки архівного відділу м.Нижньовартовська від 06.11.2009 року № Г-518 про підтвердження трудового стажу, ОСОБА_2 з 16.07.1996 року по 17.03.1999 року працював водієм вахтовим методом в ВАТ «Самотлортранс», яке знаходиться в м. Нижнєвартовськ Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу. Дана місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.

Згідно архівної довідки архівного відділу м.Нижньовартовська від 06.11.2009 року № Г-520 про підтвердження трудового стажу, ОСОБА_2 з 17.03.1999 року по 30.06.2000 року по переводу прийнятий водієм по перевезенню бригади УПКРС ЗАО «Самотлортранс-Строй». Дане підприємство знаходиться в місті Нижнєвартовськ Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу. Дана місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.

За даними уточнюючої довідки ТзОВ «Самотлортранс» від 20.08.2013 року № 74 про особливий характер чи умови праці позивач з 01.07.2000 року по 27.01.2011 року працював водієм вахтовим методом в ТзОВ «Самотлортранс». Дане підприємство знаходиться в місті Нижнєвартовськ Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу. Дана місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до уточнюючої довідки ТзОВ «Самотлортранс» від 20.08.2013 року № 75 про особливий характер чи умови праці, позивач з 11.04.2011 року по 25.03.2014 року (враховуючи запис у вкладиші до трудової крижки № 24 про звільнення) працював водієм вахтовим методом в ТзОВ «Самотлортранс». Дане підприємство знаходиться в місті Нижнєвартовськ Тюменської області Хати-Мансійського автономного округу. Дана місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.

З серпня 2013 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком.

Звернувшись до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду його роботи у районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, позивач отримав відмову з посиланням на те, що ним не підтверджено укладення письмових трудових договорів про роботу у вказаних районах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а робота позивача в зазначений період в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та довідками, в зв'язку з чим відповідач неправомірно не врахував такий набутий ним стаж роботи у пільговому обчисленні.

Однак, з таким висновком судів не можна погодитися, виходячи з наступного.

За правилами абзаців 1, 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10.02.1960 року, Постанови № 148, Указу від 26.09.1967 року.

Указом від 10.02.1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Згідно із статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року № 1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції, трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Крім того, абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987р. №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960р., в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 27.10.2015 року у справі № 338/1079/14-а та від 02.12.2015 року у справі № 338/357/15-а.

Одночасно, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15.01.1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993р., ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача з врахуванням стажу його роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області - задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз