Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/32472/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

секретар Мороз Ю.М.,

за участю представника позивачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6- ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про зобов'язання ліквідувати у Державному реєстрі осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер, зберегти раніше встановлену форму обліку платників податків, виключити відомості про ідентифікаційний номер, знищити облікову картку з особистими даними, поставити у паспортах відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та завірити підпис відповідної особи гербовою печаткою.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року апеляційну скаргу позивачів залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на допущення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачі протягом жовтня-грудня 2008 року зверталися із відповідними заявами до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування ідентифікаційного номеру, проставлення відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без даного номера, виключення з інформаційного фонду Державного реєстру відомостей про їх ідентифікаційні номери, знищення облікових карток з їхніми даними.

Листами Державної податкової адміністрації України від 05 листопада 2008 року № 9233/м/29-2115, від 23 листопада 2008 року № 10059/м/29-2115, від 09 грудня 2008 року № 9830/м/29-2112, від 06 лютого 2009 року № 502/м/29-2112 та листами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 19 листопада 2008 року № 16600/м/29-033, від 17 грудня 2008 року № 17453/м/29-031, від 19 лютого 2009 року № 1942/м/29-032, позивачам було відмовлено у задоволенні заяв. Роз'яснено про необхідність подання пакету документів відповідно до вимог «Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що реалізація права ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5, на альтернативну форму обліку при сплаті податків та інших обов'язкових платежів залежить виключно від них самих, а не від дій чи бездіяльності відповідачів. Позивачі, необґрунтовано відмовляючись від дотримання вказаного порядку, позбавляють себе можливості реалізувати, своє право на альтернативну форму обліку при сплаті податків та інших обов'язкових платежів, відповідачами це право ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5, не було порушене, а його нереалізація зумовлена їхньою власною поведінкою.

Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Статтею 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання. Обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначено у статті 67 Основного Закону.

Судами встановлено, що позивачі є віруючими громадянами України та прихожанами Української православної церкви, які через свої релігійні переконання не бажають мати раніше присвоєні ДПА ідентифікаційні номери та вимагають їх обліку як платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по батькові за місцем проживання) та внести відповідні записи в паспорти, про що письмово повідомили ОДПІ. У свою чергу, відповідачі проінформували заявників про процедуру відмови від ідентифікаційного номера, передбачену Порядком, та необхідність подання певного переліку документів.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною другою статті 5 цього Закону, яка регламентує порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, передбачено, що до Реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Обсяг інформації про фізичних осіб, яка включається до Реєстру, визначено статтями 3 та 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів». Зокрема, передбачено, що до інформаційного фонду Реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з частиною третьою статті 9 зазначеного Закону фізичні особи-платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Отже, коли фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу.

Таким чином, суди зробили помилковий висновок про безпідставність позовних вимог, у зв'язку чим судові рішення підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Зобов'язати Державну податкову службу України скасувати ідентифікаційні номери ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виключивши з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів. Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Волинської області здійснювати в подальшому облік ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та за місцем проживання).

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак