ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/34069/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року

у справі № 826/984/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімакс»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімакс» (далі - ТОВ «Прімакс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032304 від 17 січня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про повну відмову в позові.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Прімакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт № 5/2220/24255733 від 15 січня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032304 від 17 січня 2013 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 305 077,06 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3, пункту 7.24 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на 139 038,53 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на записи касової книги позивача за 06 жовтня 2011 року, відповідно до яких з каси підприємства видано готівкові кошти в розмірі 638,53 грн. ОСОБА_3, в той час як фактично зазначені готівкові кошти отримано вказаною особою лише 07 жовтня 2011 року за видатковим касовим ордером № 72 від 06 жовтня 2011 року.

Крім того, контролюючий орган не прийняв як належні документи для виведення залишку готівки в касі підприємства видаткові касові ордери № 4 від 12 січня 2011 року на суму в розмірі 10 000,00 грн., що видана ОСОБА_4, та № 14 від 31 січня 2012 року на суму в розмірі 128 400,00 грн., що видана ОСОБА_5, у зв'язку з відсутністю в зазначених видаткових касових ордерах підписів одержувачів готівкових коштів.

Визнаючи безпідставним застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 277,06 грн., суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно врахували правила пункту 5.9 глави 5 Положення, відповідно до якого готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Враховуючи те, що кошти в розмірі 638,53 грн., як з'ясовано судами, отримано позивачем в банку 06 жовтня 2011 року та видано ОСОБА_3 07 жовтня 2011 року, вони не можуть вважатись понадлімітними, а відтак відсутні підстави для застосування до товариства санкцій за розглядуваним епізодом.

Вирішуючи питання про законність застосування відповідачем до ТОВ «Прімакс» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 276 800,00 грн., судові інстанції дійшли висновку про те, що некоректність заповнення видаткових касових ордерів № 4 від 12 січня 2011 року та № 14 від 31 січня 2012 року в частині відсутності підписів ОСОБА_4 (який одночасно є учасником та директором товариства) та ОСОБА_5 (яка одночасно є учасником та головним бухгалтером товариства) як одержувачів коштів при одночасній наявності їх підписів у касових ордерах у графах «керівник» та «головний бухгалтер» відповідно, а також при фактичному одержанні ними таких коштів не може слугувати підставою для висновку про неправомірність виведення залишку готівки в касі на підставі цих документів.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, виходячи з таких підстав.

Згідно з пунктом 2.8 глави 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пункту 7.24 глави 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що у видаткових касових ордерах № 4 від 12 січня 2011 року та № 14 від 31 січня 2012 року підписи одержувачів коштів відсутні, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про те, що такі ордери не можуть враховуватись у касовій звітності позивача та бути підставою для виведення залишку готівки в касі.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032304 від 17 січня 2013 року в частині застосування до ТОВ «Прімакс» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 276 800,00 грн. з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2013 року змінити в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032304 від 17 січня 2013 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімакс» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 276 800,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.