Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2015 р. м. Київ К/800/52750/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Бутенка В.І., Олексієнка М.М., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, -

встановив:

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області неправомірними і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по серпень 2009 року з відповідною індексацією.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо ненарахування і невиплати позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену щомісячну державну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, а апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області - задоволено. Постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 березня 2010 року скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання дій неправомірними і зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року на підставі статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено, постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 березня 2010 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2010 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі, зазначеній у частині 1 статті 42 цього Закону, яка фактично здійснює догляд за дитиною, щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Положення пункту 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області було зобов'язане нараховувати і виплачувати позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», його дію поширено на застрахованих осіб. Частину 1 статті 15 вказаного Закону викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень», а пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців». Із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу ІІ цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». При цьому пункт 23 розділу ІІ вказаного Закону щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» неконституційним визнано не було.

Пункт 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачав, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року існувало дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною, а саме: стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка врегульовувала питання щодо виплати допомоги особам, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, і стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка поширювала свою дію на осіб (одного з батьків дитини, усиновлювача, опікуна, бабу, діда або іншого родича), які фактично здійснюють догляд за дитиною, незалежно від того, чи застраховані вони у зазначеній системі страхування (стаття 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що на відносини, пов'язані із виплатою допомоги особі, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року поширюються норми спеціального закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI передбачено, що у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінет Міністрів України не визначав.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачеві як особі, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у період з 1 січня 2009 року по 17 серпня 2009 року (день досягнення дитиною трирічного віку) поширюються норми спеціального закону (яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця, і ОСОБА_4 отримуючи таку допомогу знала про її розмір, а звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення недоплаченої їй суми допомоги з 9 липня 2007 року тільки 15 січня 2010 року (а.с. 11), не надавши належних доказів поважності причин пропущення встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, а відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог з цих підстав, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підлягають застосуванню наслідки пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, однак при цьому невірно встановив та дійшов помилкового висновку, з яким погодився і апеляційний суд, що ОСОБА_4 звернулася до суду 18 січня 2010 року, а не 15 січня 2010 року, а також, що дії відповідача щодо виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008, 2009 роках були правомірними, оскільки у періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 17 серпня 2009 року Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області повинне було виплачувати ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про скасування постанови Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, які постановлені з порушенням норм права, і прийняття по цій справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо недоплати ОСОБА_4 за період з 15 січня 2009 року по 17 серпня 2009 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15 січня 2009 року по 17 серпня 2009 року у відповідності до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Бутенко В.І.

Олексієнко М.М.