Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/800/31123/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Гащак Б.В.,

від відповідача - Піддубняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року

у справі №822/4873/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор"

до Хмельницької митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" (далі по тексту ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор") звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів (далі по тексту Хмельницька митниця, Митниця), яким просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 26 червня 2013 року № 400040000/2013/000021/1 про коригування митної вартості товару, визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товару №400040000/2013/00044 від 26 червня 2013 року, зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару за заявленою ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №822/4873/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки відповідач, відмовляючи ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, митний орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм статей 52, 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між компанією "Helmut Kreutz GmbH" (Німеччина) (продавцем) та позивачем (покупцем) укладено Контракт №І 12/55 від 21 грудня 2012 року, предметом якого була поставка позивачу силікат цирконію Kreutzonit Super FF5.

Для митного оформлення товару декларантом подана Митниці митна декларація від 26.06.2013 року № 400040000/201/003163, в який товар задекларований у митний режим „імпорт". Фактурна вартість Товару визначена на рівні 23000,00 євро. А митна вартість - 25135,31 євро. Митна вартість визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

В обґрунтування митної вартості товару позивачем подано Митниці наступні документи: Контракт № І 12/55 від 21 грудня 2012 року, рахунок-фактура (інвойс) №20131455 від 17.06.2013 року, довідка про транспортні витрати від № б/н від 17.06.2013 року, договір доручення (про перевезення) № 3836 від 16 травня 2013 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 17 червня 2013 року, копія митної декларації країни відправлення MRN 13DE345378722327Е4 від 17 червня 2013 року, прайс-лист виробника б/н від 17 червня 2013 року, розрахунок ціни (калькуляцію) № б/н від 17 червня 2013 року.

Під час перевірки документів митним органом встановлено, що до митного оформлення не подано документів, які підтверджують складові митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті у відповідності до п.2, 8, 9 ст.52 та п.2, 3 ст.53 Митного кодексу України.

В зв'язку з цим митним органом 26 червня 2013 року прийнято рішення №400040000/2013/000021/1 про коригування митної вартості товару, внаслідок цього митну вартість збільшено з 25028,96 євро до 27000,00 євро та складено картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00044 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

У відповідності з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

У відповідності до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно обставин справи підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару являється неподання документів щодо витрат на страхування товарів. Посилання відповідача на неможливість визначення розміру платежів за страхування товару є безпідставними, оскільки страхування товару не передбачалось умовами Контракту і страхові платежі не сплачувались, тобто дані платежі не входять до митної вартості товару.

В оскарженому рішенні вказано на необхідність подання додаткових документів: оригінали каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, які не мають відношення до підтвердження витрат на страхування товарів.

Митницею не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

В касаційній скарзі Митниця звертає увагу, що у наданих позивачем специфікації № 6 від 03.06.2013 передбачено включення в загальну суму лише вартість упаковки, умови поставки FСА Німеччина без зазначення географічного пункту. Незазначення конкретного географічного пункту може суттєво впливати на вартість транспортних витрат, які у свою чергу є однією із складових митної вартості товару, та може призвести до заниження рівня митної вартості товару, що зменшить основу оподаткування товару. Здійснення поставки товару на умовах FСА не є підтвердженням того, що позивачем самостійно не здійснювались витрати на страхування товару після його купівлі.

З цього приводу судова колегія зазначає, що посилання відповідача на неможливість визначення розміру платежів за страхування товару є безпідставними, оскільки страхування товару не передбачалось умовами контракту і страхові платежі не сплачувались, тобто дані платежі не входять до митної вартості товару.

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення про визначення митної вартості товару прийняте з порушенням норм діючого законодавства, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання рішення протиправним та скасування.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що задоволення позовних вимог в частині зобов'язання митного органу вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» митною вартістю, є помилковим.

Законодавцем в Митному кодексі Украйни до повноважень митних органів віднесені виключні повноваження щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Суди попередніх інстанцій, зобов'язуючи Митницю вчинити дії з митного оформлення товару, фактично підмінили митний орган та перебрали на себе його функції.

Таким чином, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковими в частині, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового скасування рішень з відмовою в задоволенні позову в цій частині.

В решті судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі №822/4873/13-а скасувати в частині зобов'язання Хмельницької митниці Міндоходів (митний пост "Славута") здійснити митне оформлення товару за заявленою публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі №822/4873/13-а - залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: