Історія справи

Постанова ВАСУ від 11.02.2015 року у справі №805/8500/13-а
Постанова ВАСУ від 11.02.2015 року у справі №805/8500/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/3793/14

(К/800/4430/14)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засіданні: Гуловій О.І. ,

за участю представника позивача: Ковальова С.В.,

представника відповідача: Корчинської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АВТО-БУС-СЕРВІС" до Східної Митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, визнання дій протиправними, стягнення надміру сплачених сум мита та податку на додану вартість, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Східної Митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року Приватне підприємство "АВТО-БУС-СЕРВІС" (далі - ПП "АВТО-БУС-СЕРВІС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної Митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14 березня 2013 року, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці № 700000002/2013/00051 від 14 березня 2013 року, стягнення надміру сплачених коштів в сумі 257 650,92 гривень, з яких державного мита - 51 287,88 гривень та ПДВ - 206 363,04 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з метою здійснення митного оформлення товару (автозапчастин), ввезених на митну територію України на виконання договору поставки № 2013-01 від 05 січня 2013 року з компанією «CRANBROOK HOLDING LIMITED», було подано до Східної митниці вантажну митну декларацію № 700140000/2013/004475 від 14 березня 2013 року. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом у розмірі 122 140,8 доларів США, що складає 976 271,41 гривень. Одночасно з декларацією позивач надав картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, інвойс та ін. документи. Проте, митний орган не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товару та прийняв рішення про коригування митної вартості № 70000002/2013/000033/1 від 14 березня 2013 року, в якому митна вартість визначена за методом 2 ґ (резервним) згідно вимог статті 64 Митного кодексу України. Також, 14 березня 2013 року митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051.

Позивач, не погоджується з такими діями відповідача, вважає що відповідач не мав підстав визначати митну вартість товару за другорядним методом, оскільки позивачем було надано достатній обсяг документів на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору

Крім того, з метою здійснення митного оформлення товару, позивач був вимушений подати нову вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості від 15 березня 2013 року № 700140000/2013/004554 з урахуванням рішення митного органу про визначення митної вартості, що призвело до надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 206 363,04 гривень та мита в сумі 51 287,88 гривень.

У зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом, який просив задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства "АВТО-БУС-СЕРВІС" задоволено.

Скасовано картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 від 14 березня 2013 року.

Скасовано рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14 березня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АВТО-БУС-СЕРВІС" надмірно сплачене мито при митному оформленні товару у розмірі 51 287 (п'ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 88 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АВТО-БУС-СЕРВІС" надмірно сплачений податок на додану вартість при митному оформленні товару у розмірі 206 363 (двісті шість тисяч триста шістдесят три) гривень 04 копійки.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АВТО-БУС-СЕРВІС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 04 копійки.

У своїй касаційній скарзі Східна Митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України також звернулось до суду з касаційною скаргою в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення.

В свою чергу, представник ПП "АВТО-БУС-СЕРВІС" у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційних скарг і просить залишити їх без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно із статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство "АВТО-БУС-СЕРВІС" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 33838554.

Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції рішенням власників підприємства № 1/12 від 16 серпня 2012 року.

05 січня 2013 року між позивачем (покупець) та компанією «CRANBROOK HOLDING LIMITED» (Гонконг) (продавець) укладений контракт № 2013-01, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбає: автозапчастини на автомобіль TATA LPT, іменовані надалі «Товар». Поставка здійснюється партіями, які формуються Продавцем на підставі замовлень Покупця. Ціни, кількість та асортимент Товару вказані у інвойсах (п.п. 1.1, 1.2). Ціна товару зазначається в доларах США (п. 2.2). Поставка товару здійснюється на умовах СІР Порт Одеса, Україна згідно правил «Інкотермс 2010» (п. 4.1).

Додатком № 1 до контракту визначено найменування продукції, кількість, ціна за одиницю та загальна ціна товару.

14 березня 2013 року з метою митного оформлення, позивачем до Східної митниці було подано Електронну вантажно-митну декларацію ВМД № 700140000/2013/004475, якою задекларовано імпорт товару - автозапчастин на автомобіль TATA LPT (насоси системи охолодження, освітлювальні прилади тощо) на загальну митну вартість 122 140,80 доларів США, що складає 976 271,41 гривень.

Митна вартість по вказаній ВМД була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим статтею 57 Митного кодексу України.

До ВМД від 14 березня 2013 року № 700140000/2013/004475 декларантом додано картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну №№ 35791, 35792 від 11 березня 2013 року, коносамент MSCUI7623003 від 18 січня 2013 року, інвойс № SSA/EXP/1072/2012-13 від 05 січня 2013 року, прайс-лист виробника товару від 25 лютого 2013 року, пакувальний лист від 05 січня 2013 року, контракт № 2013-01 від 05 січня 2013 року, додаток № 1 до контракту № 2013-01 від 05 січня 2013 року, сертифікат про походження товару № 134442 від 16 січня 2013 року, лист 2005/08-17 від 01 березня 2013 року, лист 2004/08-17 від 01 березня 2013 року, лист 19-1/232 від 04 березня 2013 року (графа 44 ВМД).

14 березня 2013 року Східною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 700000002/2013/000033/1, яким визначено митну вартість за другорядним методом (2ґ) по кожній одиниці товару, внаслідок чого митна вартість товару збільшилась.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару зазначено, що в рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатом опрацюванням документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що заявлено неповні відомості про мину вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв'язку з тим, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України. Джерело інформації, яким скористався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вказано у додатку № 1 до декларації.

У додатку 1 до рішення в якості джерела інформації, яким скористувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості, вказані наступні митні декларації:

товар № 2: МД № 125110000/3/321457 від 29 січня 2013 року - митна вартість - 7,71 $/кг;

товар № 3: МД № 500060001/3/1029 від 15 січня 2013 року - митна вартість - 3,71 $/кг;

товар № 4: МД № 110080000/3/102439 від 06 лютого 2013 року - митна вартість - 3,2 $/кг;

товар № 5: МД № 807100000/3/5968 від 15 лютого 2013 року - митна вартість - 9,82 $/кг;

товар № 6: МД № 125110000/3/320929 від 21 січня 2013 року - митна вартість - 4,28 $/кг;

товар № 9: МД № 100270000/3/195411 від 06 березня 2013 року - митна вартість - 12,85 $/кг;

товар № 10: МД № 125110000/3/322946 від 20 лютого 2013 року - митна вартість - 5,33 $/кг;

товар № 11: МД № 125110000/3/320929 від 21 січня 2013 року - митна вартість - 5,4 $/кг;

товар № 12: МД № 209120000/3/825 від 25 січня 2013 року - митна вартість - 5,66 $/кг;

товар № 13: МД № 100270000/3/218832 від 05 березня 2013 року - митна вартість - 18,79 $/кг;

товар № 14: МД № 102110000/3/20815 від 11 лютого 2013 року - митна вартість - 19,57 $/кг;

товар № 15: МД № 500060001/3/1029 від 15 січня 2013 року - митна вартість - 5,22 $/кг;

товар № 16: МД № 807110000/3/613 від 29 січня 2013 року - митна вартість - 4,88 $/кг;

товар № 17: МД № 100270000/3/148960 від 18 січня 2013 року - митна вартість - 7,44 $/кг;

товар № 18: МД № 100270000/3/153487 від 28 лютого 2013 року - митна вартість - 3,86 $/кг;

товар № 20: МД № 100270000/3/148642 від 10 січня 2013 року - митна вартість 10,48 $/кг;

товар № 21: МД № 100270000/3/152013 від 20 лютого 2013 року - митна вартість - 25,33 $/кг;

товар № 22: МД № 209120000/3/825 від 25 січня 2013 року - митна вартість - 5,29 $/кг;

товар № 23: МД № 100270000/3/153487 від 28 лютого 2013 року - митна вартість - 4,12 $/кг;

товар № 24: МД № 125130000/3/206309 від 05 лютого 2013 року - митна вартість - 25,32 $/кг;

товар № 26: МД № 102110000/3/20449 від 28 січня 2013 року - митна вартість - 19,87 $/кг;

товар № 27: МД № 100270000/2/387878 від 24 грудня 2012 року - митна вартість - 57,77 $/кг;

товар № 28: МД № 500040001/3/2300 від 31 січня 2013 року - митна вартість - 36,55 $/кг;

товар № 30: МД № 209120000/3/825 від 25 січня 2013 року - митна вартість - 3,336 $/кг;

товар № 31: МД № 500060001/3/4494 від 09 лютого 2013 року - митна вартість - 30,32 $/кг;

товар № 32: МД № 125110000/3/322946 від 20 лютого 2013 року - митна вартість - 4,85 $/кг;

товар № 33: МД № 125110000/3/323610 від 27 лютого 2013 року - митна вартість - 7,32 $/кг;

товар № 34: МД № 209120000/3/000825 від 25 січня 2013 року - митна вартість - 16,23 $/кг;

товар № 36: МД № 204060000/3/001189 від 13 березня 2013 року - митна вартість - 6,23 $/кг;

товар № 37: МД № 125120105/3/255645 від 06 березня 2013 року - митна вартість - 28,63 $/кг;

товар № 39: МД № 125110000/3/321457 від 29 січня 2013 року - митна вартість - 13,01 $/кг;

товар № 40: МД № 100270000/3/153487 від 28 лютого 2013 року - митна вартість - 8,4 $/кг;

товар № 41: МД № 110110000/3/000514 від 13 лютого 2013 року - митна вартість - 4,11 $/кг;

товар № 46: МД № 101060000/2/023079 від 17 грудня 2012 року - митна вартість - 17,99 $/кг.

У рішенні також вказано, що за умови надання, згідно частин 2, 3 статті 53 МКУ документів, а саме:

договору з третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається;

рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

митної декларації країни відправлення;

висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, - митну вартість може бути визнано.

Однак, декларант ТОВ «Сервісдон» ОСОБА_5 в письмовій формі відмовилась від подання додаткових документів та від проведення процедури консультації щодо обрання методу визначення митної вартості.

У митного органу відсутня інформація про вартість оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів - другорядні методи (2а) та (2б) згідно зі статтями 59, 60, 61 МКУ; відсутня інформація необхідна для застосування другорядного методу (2в) - на основі віднімання вартості згідно зі статтею 62 МКУ; відсутня інформація, необхідна для застосування другорядного методу (2г), згідно зі статтею 63 МКУ. Обраний другорядний метод визначення митної вартості - 2 ґ (резервний) згідно вимог статті 64 МКУ. Розрахунок рівня митної вартості здійснено з урахуванням джерела інформації (додаток 2).

Цього ж дня Східною митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051.

З метою митного оформлення товару, 15 березня 2013 року позивач подав до Східної митниці нову ВМД № 700140000/2013/004554, в якій задекларував спірний товар за вартістю, зазначеній у рішенні митного органу.

Платіжними дорученнями від 06 березня 2013 року №111 на суму 254 052,90 гривень, від 13 березня 2013 року № 130 на суму 295 793,66 гривень Приватне підприємство "Авто-бус-сервіс" сплатило всі необхідні митні платежі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, та неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним 2ґ (резервним) методом та надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є:

картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародна автомобільна накладна №№ 35791, 35792 від 11 березня 2013 року, коносамент MSCUI7623003 від 18 січня 2013 року, інвойс № SSA/EXP/1072/2012-13 від 05 січня 2013 року, прайс-лист виробника товару від 25 лютого 2013 року, пакувальний лист від 05 січня 2013 року, контракт № 2013-01 від 05 січня 2013 року, додаток № 1 до контракту № 2013-01 від 05 січня 2013 року, сертифікат про походження товару № 134442 від 16 січня 2013 року, лист 2005/08-17 від 01 березня 2013 року, лист 2004/08-17 від 01 березня 2013 року, лист 19-1/232 від 04 березня 2013 року.

Ці документи зазначені позивачем як додатки до ВМД у графі 44 та наявні у матеріалах справи.

Заявлена митна вартість товару пояснюється позивачем як договірна ціна згідно контракту № 2013-01 від 05 січня 2013 року, укладеного позивачем з компанією «CRANBROOK HOLDING LIMITED».

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем до ВМД додано прайс-лист, який датовано 25 лютого 2013 року, тобто пізніше, ніж визначено ціни за контрактом (05 січня 2013 року) та рахунком (05 січня 2013 року), до того ж у зазначеному прайс-листі від компанії-продавця відсутня кінцева дата дії ціни та умови оплати. З цих підстав митним органом було надіслано повідомлення декларанту щодо необхідності подання додаткових документів:

договору з третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; митної декларації країни відправлення; висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

Однак, відповідно до статті VII п.2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів, митний орган здійснив необґрунтований висновок про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, та повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки наявність розбіжностей та неточностей не є підставою для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у відповідності до частини 3 статті 53 Митного Кодексу України є лише підставою для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що виявлені митницею розбіжності у прайс-листі не стосуються числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Як вбачається з вказаного прайс-листа, ціни, зазначені в ньому на товар, відповідають цінам, вказаним у додатку 1 до контракту.

Таким чином прийняття рішення про коригування митної вартості товару з мотивів неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів в рамках положень пункту 2 частини 6 статті 54 МК України є безпідставним, адже наявність розбіжностей жодним чином не стосується неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів.

Натомість, позивачем у повному обсязі були виконані вимоги частини 5 статті 52 МК України щодо подання декларації митної вартості та частини 10 статті 58 цього Кодексу щодо включення до визначеної митної вартості її складових, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена Позивачем, що відображено в декларації митної вартості.

Митним органом у порушення вимог статті 57 МК України не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Таким чином, суд не вбачає наявності підстав для відмови у митному оформленні товару.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплачених митних платежів суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України № 25/44 від 24 січня 2006 року (далі - Порядок № 25/44) для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Казначейства відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 "депозитні рахунки митних органів" (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Порядку № 25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, як: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44 здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року (далі - Порядок № 618). ГУ ДКСУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603 відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно із відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи.

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, яка зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "АВТО-БУС-СЕРВІС" суму надміру сплачених коштів в сумі 257 650,92 гривень, з яких державного мита - 51 287,88 гривень та ПДВ - 206 363,04 гривень задоволенню не підлягають.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним їх судові рішення скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "АВТО-БУС-СЕРВІС" суму надмірно сплачених коштів в розмірі 257 650,92 гривень, з яких державного мита - 51 287,88 гривень та ПДВ - 206 363,04 гривень та відмовити в позові цій частині.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 229, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги Східної Митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АВТО-БУС-СЕРВІС" надмірно сплачене мито при митному оформленні товару у розмірі 51 287 (п'ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 88 копійок та податку на додану вартість при митному оформленні товару у розмірі 206 363 (двісті шість тисяч триста шістдесят три) гривень 04 копійки - скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Скасувати, встановлене ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року, зупинення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді К.Г. Леонтович

Т.А. Чумаченко