Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2015 р. м. Київ К/800/1197/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року, додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату та зобов'язати перерахувати грошове забезпечення і виплатити неотримані кошти у вигляді надбавки за безперервну військову службу і надбавки за вислугу років з урахуванням проходження військової служби у період з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року у Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна та з урахуванням проходження військової служби на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого в період з 01 вересня 1998 року по 28 червня 2003 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2012 року вказаний адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_4 за період проходження служби з 07.12.2004 р. до 20.06.2011 р. у військовій прокуратурі Харківського гарнізону з урахуванням проходження військової служби у період з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року у Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 16 серпня 2012 року відповідача було зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату вищевказаного грошового забезпечення з урахуванням половини періоду навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого у період з 01 вересня 1998 року по 28 червня 2003 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року та додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року.

Харківський обласний військовий комісаріат не погодився з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року, додатковою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року і звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга Харківського обласного військового комісаріату підлягає задоволенню на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини та правовідносини:

Позивач проходив службу у військовій прокуратурі Харківського гарнізону з 07.12.2004 року по 20.06.2011 року. Військова прокуратура харківського гарнізону перебуває на грошовому забезпеченні у Харківському обласному військовому комісаріаті.

Відповідно до ст. 46-1 Закону України Про прокуратуру»: Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення», передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Наказом військового прокурора Харківського гарнізону від 07.12.2004 року № 201 позивача призначено на посаду до військової прокуратури Харківського гарнізону та зараховано на всі види забезпечення, в т.ч і на фінансове забезпечення. Календарна вислуга років на військовій службі позивача на той час склала 2 роки 4 міс. Станом на перше січня кожного року військовою прокуратурою до Харківського обласного військового комісаріату надавався витяг з наказу яким встановлювалась вислуга років. Станом на 01.01.2011 року вислуга років позивача, відповідно до наказу військового прокурора Центрального регіону від 05.01.2011 року № 9, склала 8 років 5 місяців. На момент виключення позивача зі списків особового складу військової прокуратури Харківського гарнізону (наказ військового прокурора Харківського гарнізону від 20.06.2011 року № 111) вислуга років позивача склала 8 років 11 місяців 20 днів.

За період перебування позивача на фінансовому забезпеченні у Харківському обласному військовому комісаріаті з 07.12.2004 року по 20.06.2011 року позивачу до вислуги років не зараховано ні час навчання у військовому ліцеї, ні час навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної Академії України ім. Я.Мудрого за період з 01.09.1998 року по 18.08.2002 рік.

Під час проходження служби у військовій прокуратурі Центрального регіону наказом військового Прокурора Центрального регіону від 13.02.2012 року № 25, позивачу було зараховано навчання у військовому ліцеї з 31.08.1995 року по 13.06.1998 року до строку військової служби та зазначено, що станом на 13.02.2012 року стаж військової служби складає 12 років 3 місяці 27 днів.

Навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної Академії України ім. Я.Мудрого за період з 01.09.1998 року по 18.08.2002 рік не зараховано до строку військової служби.

Позивач, звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про здійснення йому перерахунку грошового забезпечення з урахуванням часу навчання у військовому ліцеї та на військово-юридичному факультеті Національної юридичної Академії України ім. Я.Мудрого за період з 01.09.1998 року по 18.08.2002 рік.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 29.03.2012 р. №161/ВФЗ, в якому позивача у відповідь на його звернення щодо зарахування навчання у військовому ліцеї до строку військової служби та перерахунку грошового забезпечення повідомлено, що нарахування військовослужбовцям грошового забезпечення здійснюється на підставі наданих військовими частинами наказів, а згідно з наказом військового прокурора Центрального регіону України від 5 січня 2011 року № 9 вислуга років позивача становить 8 років 5 місяців.

Позивач, не погоджуючись з такими діями звернувся до суду.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог внаслідок збільшення строку проходження військової служби, на підставі наказу військового прокурора Центрального регіону України від 13 лютого 2012 року № 25, яким зарахований період навчання позивача у військовому ліцеї з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 та на підставі наказу військового прокурора Центрального регіону України від 29 березня 2012 року № 51, яким до строку військової служби позивача була зараховано половина терміну навчання в цивільному навчальному закладі.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, доводи касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками.

Харківським обласним військовим комісаріатом не оспорюються встановлені судами попередніх інстанцій обставини по справі. Колегія суддів погоджується, що обставини по справі судами попередніх інстанцій встановлені в повному обсязі.

Разом з тим колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із доводами касаційної скарги Харківського обласного військового комісаріату щодо порушення судами обох інстанцій при розгляді справи та постановленні судових рішень норм процесуального та матеріального права, зокрема:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2012 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування позивачу грошового забезпечення, суд першої інстанції констатував, що позивачем не надано доказів надсилання наказу № 25 військового прокурора Центрального регіону України від 13.02.2012 року відповідачу та зробив висновок, що за відсутності доказів про наявність у відповідача правової підстави ( вищевказаного наказу) не було підстав і для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача.

Одночасно, суд першої інстанції в цьому ж рішенні зробив висновок про задоволення адміністративного позову ОСОБА_4 в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому грошове утримання за період проходження служби з 07.12.2004 р. до 20.06.2011 р. у військовій прокуратурі Харківського гарнізону з урахуванням проходження військової служби у період з 31 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року у Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна, та додатковим рішенням також із урахуванням половини періоду навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого у період з 01 вересня 1998 року по 28 червня 2003 року.

Вказане судове рішення не відповідає вимогам статті 162 КАС України.

Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: зобов'язати відповідача вчинити певні дії, зобов'язати відповідача утриматися від вчинення певних дій, стягнути з відповідача кошти.

Вказане тлумачення норми означає, що в разі, якщо судом не встановлено бездіяльності суб'єкта владних повноважень, то не може бути застосовано і спосіб захисту порушеного права, тобто зобов'язати його вчинити певні дії.

Таким чином, в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2012 року містяться два протилежні висновки щодо позовних вимог ОСОБА_4, які не узгоджуються між собою та є прямим порушенням норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2012 року не відповідає вказаним вимогам

Слід погодитися із доводами касаційної скарги Харківського обласного військового комісаріату щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_4 в частині їх зобов'язання перерахувати і виплатити грошове забезпечення ОСОБА_4 за період проходження служби з 07.12.2004 р. до 20.06.2011 р. у військовій прокуратурі Харківського гарнізону з огляду на наступне.

Відповідно до п.13.9.1 Наказу Міністра оборони України від. 11.06.2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» вислуга років для витати військовослужбовцям надбавки обчислюється кадровим (стройовим) органом спільно з фінансовим органом військової частини на підставі особової справи військовослужбовця та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби, і щороку до початку нового року оголошується наказом командира військової частини, а командиру військової частини - наказом вищого командира (начальника). Календарна та пільгова вислуга років у наказі зазначаються окремо. Наказ військового прокурора Центрального регі ону від 13.02.2012 року № 25, яким позивачу було зараховано навчання у військовому ліцеї з 31.08.1995 року по 13.06.1998 року до строку військової служби та зазначено, що станом на 13.02.2012 року стаж військової служби складає 12 років 3 місяці 27 днів, було прийнято коли позивач вже не проходив службу у військовій прокуратурі Харківського гарнізону.

Судами встановлено, що наказом військового прокурора Харківського гарнізону від 07.12.2004 року № 201 позивача призначено на посаду до військової прокуратури Харківського гарнізону та зараховано на всі види забезпечення, в т.ч і на фінансове забезпечення. Календарна вислуга років на військовій службі позивача на той час склала 2 роки 4 міс. Станом на перше січня кожного року військовою прокуратурою до Харківського обласного військового комісаріату надавався витяг з наказу яким встановлювалась вислуга років. Станом на 01.01.2011 року вислуга років позивача, відповідно до наказу військового прокурора Центрального регіону від 05.01.2011 року № 9, склала 8 років 5 місяців. На момент виключення позивача зі списків особового складу військової прокуратури Харківського гарнізону (наказ військового прокурора Харківського гарнізону від 20.06.2011 року № 111) вислуга років позивача склала 8 років 11 місяців 20 днів.

Таким чином, Харківський обласний військовий комісаріат проводив розрахунок виплати та виплату грошового забезпечення позивачу тільки на підставі наявних нормативно-правових актів та відповідних наказів прокуратури та не мав повноважень щодо перерахунку військовослужбовцям вислуги років.

Слід погодитися також із доводами відповідача, що наказ військового прокурора Центрального регіону від 13.02.2012 року № 25, яким позивачу було зараховано навчання у військовому ліцеї з 31.08.1995 року по 13.06.1998 року до строку військової служби та зазначено, що станом на 13.02.2012 року стаж військової служби складає 12 років 3 місяці 27 днів був прийнятий коли позивач вже не проходив службу у військовій прокуратурі Харківського гарнізону, тому підстави для перерахунку грошового забезпечення позивачу саме відповідачем відсутні.

Колегія суддів зазначає, що вказаний наказ військового прокурора Центрального регіону від 13.02.2012 року № 25 є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, який встановлює певні юридичні факти, дія якого розповсюджується на певний круг осіб і розпочинається з моменту його прийняття та не може бути застосований до правовідносин що виникли та існували до його прийняття.

Про всі ці порушення Харківський обласний військовий комісаріат вказував у апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції їх проігнорував та помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, оскільки на час зарахування військовою Прокуратурою Центрального регіону до вислуги років позивача період його навчання у Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна та на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, ОСОБА_4 не перебував на фінансовому забезпечені у Харківському обласному військовому комісаріаті.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець