Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/36783/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за

касаційною скаргою Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року

у справі № 816/785/14

за позовом Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру

до Державної фінансової інспекції в Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер (далі - ПОКОД) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати пункт 1 вимоги Держфінінспекції в Полтавській області від 11 січня 2014 року № 16-04-3-14/148 в частині відшкодування до обласного бюджету витрат на оплату за спожиті комунальні послуги кафедрами Вищого державного навчального закладу України «Українською стоматологічною академією» (далі - ВДНЗ «Українська стоматологічна академія») у сумі 69123,46 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано п. 1 Вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 11 січня 2014 року № 16-04-3-14/148 «Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків» в частині забезпечення повернення до обласного бюджету витрат на сплату за спожиті комунальні послуги кафедрами ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» (сторонньої юридичної особи), які проведено за рахунок коштів, виділених на утримання лікувального закладу, які фінансуються за рахунок місцевого бюджету, в сумі 6923,46 грн. у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що вимога органу державного фінансового контролю є незаконною з огляду на те, що приміщення диспансеру хоч і використовується ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», проте перебуває на балансі позивача, тому оплату комунальних послуг повинен здійснювати останній. Крім того, відносини позивача та ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» врегульовано договорами про спільну діяльність, відповідно до умов яких витрати по забезпеченню кафедрами навчально-виховного процесу та наукових досліджень здійснюється за рахунок коштів ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», а витрати на утримання матеріально-технічної бази за рахунок коштів ПОКОД

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що з 03 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, за результатами якої складено відповідний акт перевірки № 04-21/570 від 30 грудня 2013 року.

Перевіркою встановлено, що на базі лікувального закладу ПОКОД, який фінансується з обласного бюджету, розміщені кафедри ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», який у свою чергу підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Медичні кафедри ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» розміщені в лікувальному закладі відповідно до угод про спільну діяльність від 21 жовтня 2010 року б/н та № 4 від 03 січня 2012 року, укладених між ПОКОД та ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», відповідно до умов яких витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, здійснюються за рахунок коштів лікувального закладу, що на думку відповідача, є порушенням частини 2 статті 85 Бюджетного кодексу України.

За висновками відповідача, видатки, понесені лікувальним закладом на утримання медичних кафедр ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», призвели до порушення вимог п.п. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, в частині завищення розпорядниками коштів потреби в коштах, виходячи з їх основних виробничих показників і контингентів, показники яких повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків.

На думку відповідача вказані факти призвели до порушення бюджетного законодавства, визначеного частиною 28 ст. 116 Бюджетного кодексу України в частині здійснення видатків з обласного бюджету по видаткам, які мають проводитися з Державного бюджету, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) обласному бюджету на загальну суму 69123,46 грн.

Позивачем листом № 15 від 08 січня 2014 року направлено до Державної фінансової інспекції в Полтавській області письмові заперечення до акту ревізії, на які відповідачем надано відповідь в частині здійснення видатків на оплату комунальних послуг, спожитих кафедрами ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», якою в свою чергу заперечення позивача залишені без задоволення.

11 січня 2014 року на підставі ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550, Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області на адресу позивача направлено письмову вимогу № 16-04-3-14/148 «Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків».

П. 1 вказаної вимоги від позивача вимагається: при укладенні договорів про спільну діяльність з ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» дотримуватися вимог п.п. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, ч. 2 ст. 85, ч. 28 ст. 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI в частині заборони цим Кодексом планування та здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів.

Привести угоду про співробітництво від 03 січня 2012 року, яку укладено між онкодиспансером та ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» у відповідності до вимог ч. 2 ст.8 і ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України.

Забезпечити повернення до обласного бюджету витрат на сплату за спожиті комунальні послуги кафедрами Академії (сторонньої юридичної особи), які проведено за рахунок коштів, виділених на утримання лікувального закладу, які фінансуються за рахунок місцевого бюджету, в сумі 69123,46 грн. у відповідності до чинного законодавства.

Позивач, непогодившись з п. 1 письмової вимоги про усунення виявлених порушень в частині зобов'язання відшкодувати кошти місцевому бюджету, звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, здійснивши оплату комунальних послуг, діяв на підставі укладених між сторонами договорів та не порушив вимоги бюджетного законодавства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заклад охорони здоров'я має право планувати і здійснювати видатки лише на своє утримання, враховуючи об'єктивну потребу в коштах, тому витрачання коштів лікувально-профілактичного закладу на утримання матеріально-технічної бази, передбачене п. 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 05 червня 1997 р. № 174, можливе лише у випадку, якщо цей лікувально-профілактичний заклад фінансується з державного бюджету, як і вищий медичний навчальний заклад, у складі якого знаходяться відповідні кафедри.

Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 с. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, висновки якої мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення виявлених порушень та недоліків, виявлених під час ревізії ПОКОД. При цьому оскаржувана вимога органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

За таких обставин, п. 1 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 11 січня 2014 року № 16-04-3-14/148 в частині відшкодування до обласного бюджету витрат на оплату за спожиті комунальні послуги кафедрами ВДНЗ «Українською стоматологічною академією» у сумі 69123,46 грн. не узгоджується з вимогами законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, однак з помилкових мотивів. Суд апеляційної інстанції не звернув на це увагу та дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції обставини справи встановив повно, але неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення уваги не звернув.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року змінити в мотивувальній частині, вказавши інші мотиви задоволення позову.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: