Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.04.2026 року у справі №400/8333/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа №400/8333/24

адміністративне провадження № К/990/49494/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/8333/24

за позовом керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестро Клаб» (далі - Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити певні дії,

провадження у якій відкритоза касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2024 року прокурор звернувся до суду із позовом, у якому просив:

зобов`язати Товариство відновити за власний рахунок пам`ятку архітектури місцевого значення - «Комплекс «Дача Кудрявцева», за адресою: вулиця Спортивна, 13, місто Миколаїв (далі також - Об`єкт).

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що в порушення вимоги статей 22, 24, 26, 27 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) та умов відповідного охоронного договору, Товариство (власник пам`ятки архітектури місцевого значення) без жодних дозволів відповідних органів охорони культурної спадщини повністю знесло (демонтувало) частину Об`єкта.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 07.07.2025 задовольнив позов. Зобов`язав Товариство відновити за власний рахунок пам`ятку архітектури місцевого значення - «Комплекс «Дача Кудрявцева», шляхом проведення заходів з відбудови двоповерхової будівлі комплексу під літ. А-2.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.10.2025 скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Прокурор з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд ухвалою від 22.12.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 20.03.1997 №155-р до Переліку об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Миколаєва, віднесено об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Об`єкт.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.04.2022 №143 пам`ятку архітектури місцевого значення - Об`єкт, включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, присвоєно охоронний номер 205-Мк.

Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Об`єкт перебуває у власності Товариства.

14.09.2021 між Відділом охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради та Товариством укладено охоронний договір № 4 на пам`ятку архітектури місцевого значення - Комплекс «Дача Кудрявцева». Кінець ХІХ ст.».

11.08.2023 Відділ охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради в рамках планового моніторингу провів візуальне обстеження пам`ятки архітектури місцевого значення - Об`єкта за результатом, якого складено акт б/н, яким, зокрема, зафіксовано незадовільний стан пам`ятки архітектури, зафіксовано, що внаслідок влучання снаряду зруйновано частину другого поверху північно-східного крила будівлі.

29.04.2024 Відділ охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради в рамках позапланового моніторингу у зв`язку з демонтажем будівлі, пам`яткоохоронного нагляду за проведенням реставраційних робіт, провів візуальне обстеження Об`єкта та зафіксував, що корпус під Літ. А-2 демонтований. Станом на 2023 рік стан будівлі ідентифікувався як незадовільний. В результаті влучання снаряду зруйновано частину другого поверху північно-східного крила будівлі.

07.05.2024 та 02.07.2024 Відділом охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради внесено приписи №11/04, №19/04, якими Товариство зобов`язано письмово проінформувати відділ про вжиті заходи для збереження частини комплексу пам`ятки архітектури місцевого значення - Об`єкту, а саме будівлі під Літ. А-2, включеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, після пошкодження, отриманого внаслідок ракетного удару з наданням роз`яснення щодо повного демонтажу будівлі.

14.07.2024 на виконання вказаних вимог (приписів), Товариство повідомило, що замовило технічне обстеження будівельних конструкцій громадського будинку за адресою: місто Миколаїв, вул. Спортивна, 13. За результатами обстеження експертом надано висновки та рекомендації, зокрема, щодо демонтажу (ліквідації) об`єкта за Літ. А-2 та зупинення експлуатації об`єкта до його ліквідації. Експертом зазначено, що даний об`єкт відноситься до такого, в якому пошкоджені несучі конструкції, що може призвести до різкого зниження несучої здатності або обвалення окремих конструкцій. Також, згідно з технічним звітом, існуючі пошкодження створюють загрозу життю та здоров`ю людей, свідчать про небезпеку перебування людей в зоні конструкцій і можуть призвести до обвалення.

16.08.2024 прокурор, з метою захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, посилаючись на фактичне неправомірне та безпідставне знесення (демонтаж) Товариством частини Об`єкта культурної спадщини місцевого значення, повідомив Відділ охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради про звернення до суду із позовом про зобов`язання Товариства відновити за власний рахунок пам`ятку архітектури (лист № 51-50/2-7965вих-24).

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство відповідно до вимог Закону № 1805-III та умов Охоронного договору має відновити за власний рахунок пам`ятку архітектури місцевого значення - Об`єкт.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів Держави у обраний прокурором спосіб - шляхом звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідача відновити за власний рахунок пам`ятку архітектури, а отже прокурор повинен був навести інші, аніж ним було вказано у позовній заяві, обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, визначити інший суб`єктний склад учасників справи.

Також суд зазначив, що Закон № 1805-III не містить норм, які б надавили відповідному органові охорони культурної спадщини право на звернення до суду з іншими позовними вимогами, аніж про викуп пам`ятки або про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок недотримання ним вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та невиконання своїх обов`язків як власника такого об`єкта.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови про закриття провадження у справі неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, також суд не врахував, що саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов`язального характеру буде належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, який спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

11. Предметом позову в цій справі є зобов`язання власника пам`ятки архітектури привести її до належного стану шляхом проведення відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт.

12. Спеціальним законом, який безпосередньо регламентує правовідносини у сфері охорони культурної спадщини та визначає вичерпний перелік випадків, за яких уповноважений орган охорони культурної спадщини як суб`єкт владних повноважень має право на звернення до суду, конкретний спосіб реалізації такого права, є Закон № 1805-III.

13. Стаття 21 вказаного Закону передбачає право відповідного органу охорони культурної спадщини на пред`явлення позову до власника пам`ятки, якщо в результаті його дій або бездіяльності пам`ятці загрожує пошкодження або знищення, і якщо власник пам`ятки не вживає заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов. Такий позов може бути пред`явлено й без попередження у разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки.

14. Отже спеціальний закон (стаття 21 Закону № 1805-III) чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам`ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам`ятки, що мало місце й у спірних в цій справі правовідносинах, а саме - шляхом пред`явлення позову про викуп пам`ятки. Іншого правового регулювання закон не містить.

15. Правовідносини подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

16. Так, Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку справу №420/28679/23, у постанові від 24.02.2025, проаналізувавши спеціальний Закон, який безпосередньо регламентує правовідносини у сфері охорони культурної спадщини та визначає вичерпний перелік випадків, за яких уповноважений орган охорони культурної спадщини як суб`єкт владних повноважень має право на звернення до суду, конкретний спосіб реалізації такого права, дійшов висновку, що стаття 21 Закону № 1805-III чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам`ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам`ятки, шляхом пред`явлення позову про викуп пам`ятки. Іншого правового регулювання закон не містить.

В цій справі Верховним Судом викладено висновок про відсутність у Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації права на звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки містобудування та архітектури відновити таку пам`ятку. Прямої вказівки на це в законі не існує.

Тобто констатовано, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб - шляхом звернення до суду з вищевказаним позовом.

17. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів вважає, що у Відділу охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради відсутнє право на звернення до суду з адміністративним позовом про зобов`язання Товариства відновити за власний рахунок пам`ятку архітектури місцевого значення - Об`єкт, а тому таке право відсутнє й у прокурора, який діє в інтересах Держави в особі вказаного органу.

18. Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про закриття провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, а саме - якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Тобто цей спір у наявному суб`єктному складі не може бути вирішено судом будь-якої юрисдикції.

19. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

20. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 - без змін.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №400/8333/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Судді: А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко