Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/9991/24809/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2а-5156/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 15.01.2010 № 0000072302 та від 26.02.2010 № 0000922302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 76160 грн. У задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування рішень ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 15.01.2010 № 0000072302 та від 26.02.2010 № 0000922302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 53380 грн. відмовлено.

ТОВ «ФОРА» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 250 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем проведено перевірку належної позивачу господарської одиниці - магазину щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 17.12.2009 № 0575101303/32294897. Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, що полягало у незабезпеченні щоденного друку фіскальних звітних чеків (381 випадок) за період з серпня 2008 по грудень 2009 року на реєстраторах розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем складено рішення від 15.01.2010 № 0000072302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 78200 грн. (340 грн. х 230) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення податковим органом з'ясовано, що в такому рішенні допущено помилку щодо суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а саме: застосовано штрафні (фінансові) санкції за нероздрукування 230 фіскальних звітних чеків, утім актом перевірки зафіксовано 381 випадок, у зв'язку з чим відповідачем прийнято нове рішення від 26.02.2010 № 0000922302 про додаткове застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51340 грн. (340 грн. х 151).

Таким чином, до позивача за рішеннями від 15.01.2010 № 0000072302 та № 0000922302 застосовано штрафні (фінансові) санкцій за нероздрукування фіскальних звітних чеків в кількості 381 штук в загальній сумі 129540 грн. (78200 грн. + 51340 грн.).

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішень від 15.01.2010 № 0000072302 та від 26.02.2010 № 0000922302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 76160 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив того, що штрафні санкції за нероздрукування фіскальних звітних чеків за період до 17.12.2008 застосовано з порушенням річного строку, визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішень від 15.01.2010 № 0000072302 та від 26.02.2010 № 0000922302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 58330 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності податковим органом факту вчинення позивачем порушень.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону № 265/95-ВР, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР мав дотримуватися наведених норм Господарського кодексу України, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається зі встановлених судами обставин, податковим органом факт вчинення позивачем порушень Закону № 265/95-ВР за період з серпня 2008 року по грудень 2009 року виявлено у грудні 2009 року (акт перевірки від 17.12.2009 № 0575101303/32294897), а перше рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за вчинення таких порушень прийнято у січні 2010 року (15.01.2010).

Враховуючи викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 15.01.2010 № 0000072302 в межах річного строку, визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України, можливе лише за порушення, вчинене позивачем за період до 15.01.2009.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ухвалі від 03.12.2013 у справі № 21-428а13 за позовом ТОВ «Манулі Флуіконнекто» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, вказав, що орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального чека, оскільки в такому випадку вчиняється продовжуване порушення.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У даному випадку за вчинення позивачем продовжуваного порушення щодо нерозрукування фіскальних звітних чеків за період з 15.01.2009 по 17.12.2009 правомірним є застосування штрафної (фінансової) санкції лише в сумі 340 грн.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 15.01.2010 № 0000072302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 77860 грн. (78200 грн. - 340 грн.) та в частині вимог про скасування рішення від 26.02.2010 № 0000922302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 51340 грн., суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, задовольнивши позов в цих частинах.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 в такій редакції:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 15.01.2010 № 0000072302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 77860 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 26.02.2010 № 0000922302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51340 грн.»

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун