Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/16718/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представників позивача - Гусарової Т.В., Кальницької І.С.,

представника відповідача - Кривенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Массімо Дутті Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року

у справі № 2а-17050/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Массімо Дутті Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправними і скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Массімо Дутті Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про: визнання протиправним і скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 345/15-7 від 29 жовтня 2010 року; визнання протиправним та скасування рішення про видачу нового свідоцтва платника податку на додану вартість № 100309312 від 10 листопада 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Массімо Дутті Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100089347 форми № 2-ПДВ на бланку серії НБ № 212775 ТОВ «Массімо Дутті Україна» 15 січня 2008 року було зареєстроване платником податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 12).

29 жовтня 2010 року комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15 січня 2010 року № 2-р, було прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Массімо Дутті Україна» відповідно до підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з тим, що товариство подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2010 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, що підтверджено довідкою від 27 жовтня 2010 року № 330/15-7, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 грн., про що був складений акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 345/15-7 (т. 1 арк. справи 52-54).

Окрім того, 10 листопада 2010 року позивачу було видане нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100309312 форми № 2-ПДВ на бланку серії НБ № 258541 (т. 1 арк. справи 13).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові декларації платника податку ТОВ «Массімо Дутті Україна» свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців, оскільки у періоді 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2010 року декларували лише податковий кредит, тоді як виходячи із системного аналізу норм 1 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковуваними поставками вважаються операції, за наслідками яких у платника податку виникають податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковувана операція - це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Об'єктом оподаткування за змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

За приписами абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу

Зазначені норми Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, у результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Отже, поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковими деклараціями ТОВ «Массімо Дутті Україна» за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року позивач протягом дванадцяти послідовних податкових місяців здійснював операції з придбання товарів (послуг), внаслідок яких у нього виникло право на податковий кредит, відображений в податкових деклараціях з податку на додану вартість (т.1 арк. справи 55-205).

Про наявність у позивача оподатковуваних операцій свідчать також подакові накладні, виписані йому (покупцю) іншими суб'єктами господарювання (продавцями) (т.1 арк. справи 234-312).

За таких обставин, колегія суддів вказує, що оскільки позивач здійснював операції, за наслідками яких у нього виникло право на податковий кредит, то у податкового органу були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Массімо Дутті Україна», оскільки до оподаткованих поставок належать операції як з продажу, так і з придбання товарів (послуг), у зв'язку з чим рішення ДПІ у Печерськомй районі м. Києва, оформлене у формі акту, про анулювання реєстрації ТОВ «Массімо Дутті Україна» як платника податку на додану вартість з підстав, визначених підпунктом «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», є неправомірним та підлягає скасуванню.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було видано позивачу нове свідоцтво платника податку (т.1 арк. справи 13).

Відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація особи як платника податку на додану вартість супроводжується присвоєнням такій особі індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку і є унікальним.

Виходячи з аналізу наведених положень, колегія суддів вказує, що одна особа може мати лише одне свідоцтво платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вказує, що у справі, яка розглядається, подвійна реєстрація позивача як платника податку на додану вартість виникла з вини податкового органу, який прийняв протиправне рішення.

В свою чергу, існування в однієї і тієї ж особи двох свідоцтв платника податку на додану вартість може негативно вплинути на подальшу правову оцінку його дій, зокрема, щодо використання ним номера другого (нового) свідоцтва при складанні податкових накладних у період між незаконним анулюванням його свідоцтва платника цього податку та видачею нового свідоцтва.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення податкового органу про повторну реєстрацію позивача платником податку на додану вартість та визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10 листопада 2010 року № 100309312 форми № 2-ПДВ на бланку серії НБ № 258541 таким, що втрачає свою чинність із моменту набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції, ухваленим у даній справі.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Массімо Дутті Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №345/15-7 від 29 жовтня 2010 року.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про повторну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Массімо Дутті Україна» платником податку на додану вартість та визнати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10 листопада 2010 року № 100309312 форми № 2-ПДВ на бланку серії НБ № 258541 таким, що втрачає свою чинність із моменту набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції, ухваленим у даній справі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна