Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/44086/12

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2012 р. у справі № 2а-6064/11/0538 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, у якому просив визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради неправомірною та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради видати посвідчення та лист талонів на пільговий проїзд по державам СНД, діючий станом на 1 січня 1992 року.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2012 р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи в межах доводів касаційної скарги та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з посвідченням № 144406с від 5 серпня 2009 року особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_1 має пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до експертного висновку № 95 від 17 лютого 1998 року встановлено захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно з довідкою, виданою лікарнею професійних захворювань радіологічної МСЕК № 015521 від 23 березня 1998 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності 50 %.

Згідно з ст. 7 Угоди про взаємне визнання прав та пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни а також осіб прирівняних до них, яку було підписано 12 березня 1993 року, підставою для придбання пільгового проїзного білету є посвідчення та лист талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами бувшого Союзу РСР або сторонами по формі яка діяла на 1 січня 1992 року за місцем постійного проживання особи яка має право на пільговий проїзд.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент підписання Угоди від 12 березня 1993 року ОСОБА_1 не мав пільг встановлених для інвалідів війни, а тому станом на 1 січня 1992 року йому не було видано відповідного посвідчення та талонів на-пільговий проїзд.

Водночас, як вбачається з зазначеної Угоди, її мета - це взаємне визнання Державами-учасниками прав інвалідів, не тільки Великої Вітчизняної війни, але ж і осіб, які прирівняні до них.

Зазначені пільги були представлені законодавством колишнього СРСР, та в подальшому - в законодавстві України, зокрема, в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".

Відповідно до п. 21 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам першої та другою групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам які супроводжують інвалідів першої групи (не більше одного супроводжуючого) 50 % знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Інвалідам третьої групи, надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50 % знижкою вартості проїзду.

Отже, позивач як особа, яка стала інвалідом 3 групи при виконанні ним обов'язків військової служби, прирівнюється до категорії громадян, яка має право на пільговий проїзд та підпадає під дію Угоди від 12.03.1993 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" є інвалідом війни 3 групи і має право на знижку з вартості проїзду один раз на два роки на проїзд залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а відтак відповідач зобов'язаний був видати йому посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 1 січня 1992 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2012 р. у справі № 2а-6064/11/0538 скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради у видачі ОСОБА_1 посвідчення та аркушу талону на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 1 січня 1992 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення та аркуш талону на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 1 січня 1992 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: