Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/800/1299/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого-судді Заїки М.М.,

суддів Стародуба О.П.,

Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 08 листопада 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Ленінського районного суду м.Вінниці від 08 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_2 здійснити перерахунок пенсії у відповідності до статтей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію з 01.04.2010 по час прийняття рішення суду, як інваліду третьої групи, захворювання якого пов'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статтей 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю громадян у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до встановленого мінімального розміру пенсії за віком згідно Закону України «Про Державний бюджет». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі управління ОСОБА_2 просить ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року змінити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 3 групи.

Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеження у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Отже, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині перерахунку пенсії з 01 квітня 2010 року без обмеження кінцевою датою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в частині дати до якої слід повести перерахунок пенсії позивачу - судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії змінити, виклавши 3-й абзац резолютивної частини рішення суду в такій редакції:

«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_2, відповідно до вимог статтей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.04.2010».

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 08 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя М.М. Заїка

судді: О.П. Стародуб

І.В. Штульман