Історія справи

Постанова ВАСУ від 05.11.2014 року у справі №2а-1800/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/49424/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника позивача Слободяна Б.Ю.,

представника відповідача Грембовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрзакордонгеологія»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року

у справі № 2а-1800/12/2670

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрзакордонгеологія» (далі - позивач, ПАТ «Укрзакордонгеологія»)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрзакордонгеологія» звернулось у лютому 2012 року до суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2012 року № 0000112302, № 0000132302 та № 0000122302.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: пп. 54.3.2, пп. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54, п. 58.4 ст. 58, п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст.. 62 Конституції України; п. 3 ч. 3 ст. 2, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 2 Кримінального кодексу України; пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - відкритого акціонерного товариства «Укрзакордонгеологія» на його правонаступника - ПАТ «Укрзакордонгеологія».

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 6/23-2/30407311 від 04.01.2012 року, яким встановлено порушення позивачем: п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1. ст. 6, пп. 7.6.1, пп. 7.6.2. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 36, п. 37.1 ст. 37, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, абз.3 п. 153.8 ст. 158, п. 1, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» ПК України; ст. 92, ст. 202, ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 234, ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 632, ст. 638 ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); ст. 4, ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; п. 2 ст. 3, ст. 4, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по періодам: за 4 квартал 2010 року в сумі 4 736 341,00 гривні; за 1 квартал 2011 року в сумі 6 371 221,00 гривня; за 2 квартал 2011 року в сумі 7 693 702,00 гривні; за 2-3 квартали 2011 року в сумі 2 438 529,00 гривень; занижено податок на прибуток в розмірі 7 256 656,00 гривень; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 49.18 ст. 49, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

На підставі встановлених порушень відповідачем 03.02.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 464 462,00 гривні, в тому числі 7 256 656,00 гривень - основний платіж та 3 207 806,00 гривень - штрафні санкції; № 0000132302, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік - 4 736 341,00 гривня, за 1 квартал 2011 року - 6 371 221,00 гривня, 2-3 квартали 2011 року - 2 438 529,00 гривень; № 0000112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5 997 455,50 гривень, в тому числі 4 586 000,00 гривень - основний платіж та 1 391 455,50 гривень - штрафні санкції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правочини купівлі-продажу (прийому-передачі) векселів не носили реального характеру, оскільки векселі, емітентом яких виступало ТОВ «Хімічні технології», оформлювались особами, які заперечували свою участь у створені та діяльності вказаного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а відтак вказані векселі не мали юридичної сили простого векселя та не носили юридичної сили первинних документів у зв'язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулися. У зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що позивачем не відображено у складі валових доходів декларацій з податку на прибуток підприємств грошові кошти, отримані на розрахунковий рахунок як оплату за договорами купівлі-продажу векселів, що є доходами з інших джерел, утому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді всього на суму 13 564 030,00 гривень.

Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Алекс-А ЛТД» до вчинення господарських операцій з позивачем, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, не можливо зробити висновок про реальність придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем завищено рядок 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 2 квартал 2011 року на суму 6 371 221,00 гривня, 2-3 квартали 2011 року на суму 1 634 880,00 гривень. У зв'язку з чим суди дійшли висновку про завищення позивачем в перевірямому періоді від'ємного значення об'єкта оподаткування всього на суму 21 239 793,00 гривні та занижено податок на прибуток на суму 7 256 656,00 гривень.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Щодо не відображення ПАТ «Укрзакордонгеологія» у складі валових доходів декларацій з податку на прибуток підприємств грошових коштів, отриманих на розрахунковий рахунок як оплату за договорами купівлі-продажу векселів, емітованих ТОВ «Хімічні технології», що є доходами з інших джерел, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно договорів купівлі-продажу векселів № Б-10-397/1 від 02.07.2010 року та № Б-10-180/1 від 08.04.2010 року, позивачем придбано у ТОВ «Хімічні технології» прості векселі від 28.09.2007 року Серія АА № 1080889, від 19.12.2008 року Серія АА № 1833962, від 24.04.2008 року Серія АА № 1080396, що підтверджується актами прийому-передачі векселів.

Вимоги до простого векселя регламентуються Уніфікованим Законом «Про переказні векселі та прості векселі», зокрема ст. 75 визначено перелік обов'язкових реквізитів простого векселя, до яких зокрема, належать: назва «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладання правочинів купівлі-продажу (прийому-передачі) векселів, виданих ТОВ «Хімічні технології», суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0264, яка порушена відносно голови правління ЗАТ «Укренергозбут» ОСОБА_3, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології», за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Однак, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 15.06.2012 року, постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології», за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України скасовано.

Також, ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15.06.2012 року встановлено, що ТОВ «Хімічні Технології» було зареєстровано у 2003 році і створене з метою здійснення підприємницької діяльності та здійснювало таку підприємницьку діяльність. При цьому, зазначене рішення містить висновки суду апеляційної інстанції, що на підставі перевірених в судовому засіданні матеріалів суд дійшов висновку про те, що будь-яких даних, які б містили посилання на ознаки фіктивності даного підприємства, в матеріалах справи немає. Також в матеріалах справи немає фактичних даних, які б вказували на незаконну діяльність чи інші дії з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ТОВ «Хімічні Технології» та відсутні матеріали, які б ставили під сумнів факт підприємницької діяльності товариства.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій та податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Хімічні Технології» та про надання позивачу безповоротної фінансової допомоги, оскільки позивач, укладаючи договори із вказаними контрагентами фактично продавав векселі, що у свою чергу, свідчить про те, що дані правочини були оплатними.

Крім того, судами попередніх інстанцій було зазначено, що вищевказані векселі не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не містять підпису головного бухгалтеру ТОВ «Хімічні Технології».

Проте судами попередніх інстанцій та відповідачем не підтверджено факт існування в ТОВ «Хімічні технології» посади головного бухгалтера.

Згідно витягу з ЄДРПО від 13.10.2011 року ТОВ «Хімічні Технології», статус товариства підтверджено, місцезнаходження з 2003 року є Бізнес центр в Дарницькому районі м. Києва за адресою вул. Ялтинська, 9б.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових доходів прибуток за результатами продажу простих векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології» згідно договорів купівлі-продажу векселів № Б-10-397/1 від 02.07.2010 року та № Б-10-180/1 від 08.04.2010 року.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення № 0000122302 від 03.02.2012 року є неправомірним.

Щодо завищення ПАТ «Укрзакордонгеологія» від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємства), колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування (рядок 08 декларації з податку на прибуток підприємств 1 кварталу 2011 року вх. № 9002676222 від 29.04.2011 року) на суму 6 371 221,00 гривня включає в себе, в тому числі, і від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік на суму 4 736 341,00 гривні.

Пунктом 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України встановлено, що розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») набирає чинності з 01.04.2011 року.

У відповідності до п. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» ПК України, розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

При цьому правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів у період до 01.04.2011 року регулювалися відповідно до норм пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону (п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У 2010 році норми пункту 6.1. діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відносно питань врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2011 році, пунктом 22.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, застосовуються норми ПК України.

Відповідно до п. 150.1 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відтак, при формуванні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане (сформоване) у 1 кварталі 2011 року, тобто, з урахуванням значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, а не лише виходячи з результатів господарських операцій за 1 квартал 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення № 0000132302 від 03.02.2012 року є неправомірним.

Щодо порушень позивачем вимог законодавства під час укладання та виконання угод з ТОВ «Алекс-А ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено фінансово-господарські взаємовідносини ПАТ «Укрзакордонгеологія» з ТОВ «Алекс-А ЛТД», а саме було укладено ряд договорів, перелічених у акті перевірки.

Крім того, судами було зазначено, що в ході перевірки позивача відповідачем враховано висновки акту від 01.09.2011 року № 1952/2307/33443792 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Алекс-А ЛТД», відповідно до якого встановлено відсутність ТОВ «Алекс-А ЛТД» та його посадових осіб за місцем податкової адреси. Також відповідачем в ході перевірки враховано висновки акту від 08.07.2011 року № 508/23-80-37119883 про неможливість проведення перевірки ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ» з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ТОВ «Алекс-А ЛТД», відповідно до якого встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів ТОВ «Алекс-А ЛТД».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання зазначених договорів та отримання товару за ними, позивачем до суду було надано: копію договору № 22/09/02-ПГ купівлі-продажу природного газу від 22.09.2010 року; копію договору № 02/02/01-ПГ купівлі-продажу природного газу від 02.02.2011 року; копію договору № 02/6 ПГ про закупівлю природного газу від 21.02.2011 року; копії додаткових угод до зазначених договорів; копії актів прийому-передачі природного газу; копії актів прийому-передачі об'ємів природного газу; копії актів прийому-передачі обсягів природного газу; копії податкових накладних; копії платіжних доручень; копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631; копії карток по рахунку 631; копію картки по рахунку ВР; копії банківських виписок; копію акту звірки взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Алекс-А ЛТД» за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року; копію ліцензії Серії АВ № 331953 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, строком дії з 20.09.2007 року по 19.09.2012 року; копію довідки з ЄДРПОУ № 5989, де зазначено серед видів діяльності позивача, в тому числі, розподілення та постачання газу, оптова торгівля паливом.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу (з яким погодилися попередні судові інстанції) про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась без наміру створення правових наслідків, мотивований порушеннями, допущеними контрагентом позивача, тобто третьою особою, а саме здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названого постачальника.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення № 0000112302 від 03.02.2012 року є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрзакордонгеологія» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі № 2а-1800/12/2670 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 03.02.2012 року № 0000112302, № 0000132302, № 0000122302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Укрзакордонгеологія» судовий збір у розмірі 96,57 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько