Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/10491/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

у справі № 2а-3691/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» (далі - ТОВ «Альянс-Жилстрой»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001991630/1 від 11 листопада 2009 року та № 0002001630/0/1 від 11 листопада 2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Альянс-Жилстрой», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ТОВ «Альянс-Жилстрой» з податку на додану вартість за червень 2009 року, за результатами якої складено акт № 503/16-3/32470359/17 від 18 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001991630/1 від 11 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85 397,09 грн. (81 322,04 грн. - основний платіж, 4 075,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002001630/0/1 від 11 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179,04 грн. (179,04 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу постачальниками у попередніх звітних періодах, без подання до контролюючого органу заяв із скаргами на таких контрагентів.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дотримання порядку подання заяви із скаргою на постачальника, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, є обов'язковим, якщо платник податку має намір скористатись правом на податковий кредит у відповідному податковому періоді.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та не звернувся до контролюючого органу із скаргою, то він не має права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Водночас у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001991630/1 від 11 листопада 2009 року та № 0002001630/0/1 від 11 листопада 2009 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.